Головна\Авторська колонка\Евенки з Йорбогачьону і кіт на ланцю…

Авторська колонка

Евенки з Йорбогачьону і кіт на ланцю…

Мої публічні висловлювання про закриття російської книгарні Клімащенка у Чернігові викликали у декого неоднозначну реакцію -- у журналістки Жанни Лозанюк схожу на істеричну -- мовляв, війна з книгарнями приводить до диктатури.

А уродженка поселення Йорбогачьон на Нижній Тунгусці Ольга Гріньова (нині – літературний секретар відомого російського письменника, що переїхав жити в Україну з Московії) написала, що це приведе до розвалу країни. Можливо, пані Ольга переплутала країни -- так, Росія розвалиться, а Україна через зміцнення мови, культури, освіти, церкви -- звісно, українських -- тільки зміцниться

Зрештою, ми, українці, не хочемо бути схожими на евенків із Йорбогачьону, від культури яких лишились ритуальні танці для туристів... 

А для пані Жанни скажу, що істерити не треба -- не переживали ж Ви так сильно, коли в Чернігові не було ЖОДНОЇ української книгарні?! (доки «Просвіта» не відкрила «Добру книгу»)... І мова наразі йде не про заборону російських книг, а про дозвільну систему їх ввезення. Тобто забембувачі Пушкін і Достоєвський все одно, на вашу радість, будуть ввозитися (ая, класика ж, мовляв!), або друкуватися в Україні, а ось Дугін, Проханов та інші рашисти нехай лиш у себе і читані будуть... 

Так, а я особисто не люблю імперіаліста Пушкіна, який радів окупації Варшави, брехав про Мазепу і хотів бути секретарем у кривавого Єрмолова. І Достоєвського не люблю з його психічними героями. І я маю на це право, правда ж, шановні захисники демократії, коли мова йде про обмеження російських впливів і мовчуни, коли зневажається українське?! 

Що ж до російської літератури, власне, то я можу посперечатися з багатьма росіянами -- скажімо, про справді російських авторів Єсєніна і Рубцова, і про неросійських Пастернака та Гоголя, про мого улюбленого Віктора Астаф´єва і українські мотиви Чехова («Вишнёвый сад», пам´ятаєте -- це де ж у Росії вишневі сади?), і про світлого Буніна, і про Ахматову-Горенко («горенько моє» -- писав Евген Маланюк)... та багато про кого. А ви, захисники російської літератури, розкажіть мені про Докію Гуменну і Івана Багряного, про «Третю роту» Сосюри і щоденники Довженка, про того ж таки Евгена Маланюка (вимагав писати через Е своє ім´я) і Ліну Костенко. 

Поговоримо? 

Що знають евенки з Йорбагачьону, що живуть в Україні десятиліттями, про нашу Ліну Костенко?! 
Отож бо!!! Їм «Бесів» подавай і кота на цепі! 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери