Re: цензії

22.04.2024|Ігор Чорний
Розтікаючись мислію по древу
08.04.2024|Ігор Чорний
Злодії VS Революціонери: хто кращий?
Леді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
03.04.2024|Марта Мадій, літературознавиця
Фантасмагорія імперського пластиліну
28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
Головна\Авторська колонка\Якби знав, де впадеш

Авторська колонка

Якби знав, де впадеш

Якби не Євромайдан, а точніше його розгін вночі 30 листопада, я би працював собі спокійно в телекомпанії, а уікендами мандрував би країною з презентаціями книжки.

Однак сталося найстрашніше. Спочатку Беркут побив дітей, а потім, на Банковій, скалічів моїх колег журналістів. Я мав усі шанси бути серед них. Мені пощастило. Дивом, я відійшов, щоби викласти в інет відео і під зачистку не потрапив. І тепер почуваюся винним перед ними. Саме тому я закликаю покарати міліціонерів, винних у побитті журналістів. 

Десь почув, що навіть під час взяття фашистами Парижа не постраждав жоден журналіст, а зараз — навіть не війна. Тримайтеся колеги. Ми всі в теорії знали, що наша професія небезпечна. А тепер дехто відчув це на собі. 

Є такий термін — «особистий біль». Він дуже страшний. Як фізичний, так і моральний. Тримайтеся колеги, я буду робити все, що від мене залежить, аби винних покарали, і закликаю до цього інших журналістів. 

Відео 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери