Re: цензії

Мене дуже втішила жвава реакція спільноти (зокрема, в ФБ) на колонку Лесі Коверзнєвой «Культура – це ми. Зміна формату», яка з’явилася на «Буквоїді». Тому вирішив розповісти тут про одну модель розповсюдження електронних книжок, яку останнім часом обговорював з фахівцями.

Немає жодних сумнівів, що краудфандінг може стати потужним інструментом суспільства і в Україні також. Зрештою, добре відомий проект texty.org.ua успішно працює саме за такою схемою. Не встигнув загнутися «Фонд імені мене», зібравши-таки гроші принаймні на одну скульптуру, як відкрилася «Українська біржа благодійності». Математично красивим було б накопичити стартове фінансування для «Спільнокошту» саме на цій платформі.

Крім того, класичним та звичним різновидом краудфандінгу є така прозаїчна річ, як передплата; вже не кажучи про збирання всією громадою грошей на щось важливе. Однак, мені здається, з електронними книжками варто було б діяти трохи радикальніше.

Перш за все, електронні права треба нарешті відокремити від паперових. Безумовно, між електронною та паперовою формою книги існує певний зв´язок, але так само він існує, скажімо, і між книжкою в м´якій та твердій обкладинці, які живуть за різними законами - і права на ці дві форми давно розведені. Комусь вистачить електронної книжки, хтось придбає ще й паперову, а ще хтось взагалі на електронні не звертає уваги.

В наших теперішніх умовах, мені здається, читацькій спільноті було б розумно викупати в авторів права на електронні видання за схемою краудфандінгу - причому, до виходу паперової версії. Встановлюється ціна ліцензії (вона цілком може бути на рівні сучасних авансів в українських видавництвах), читачі скидаються за принципом «хто скільки хоче і може», а потім текст викладається у вільний, необмежений доступ.

За такою схемою сплати автору спільнотою «раз і назавжди» не передбачається жодних продажів «примірників» (бо продана ліцензія), відповідно, жодних відсотків. Між тим, оці відсотки (вони ж - роялті) рідко складають значну частину заробітку українського автора; вони відчутні тільки в разі бестселеру, але таке трапляється нечасто. Крім того, популярному тексту електронна форма не заважатиме (а може, певним чином і допомагатиме) стати паперовим бестселером. Зрештою, все дійсно цікаве все одно опиняється в мережі, іноді моментально: скажімо, книжки Шкляра та Костенко виклали через кілька днів після початку продажів, а останній текст Андруховича протримався, здається, менше місяця.

Пропозиції мають бути зосереджені на одному сайті. Відвідувачі бачитимуть, що саме пропонується (новий роман А.; нова повість Б.; нове оповідання В.), скільки коштує ліцензія (1000 баксів; 600 баксів; 200 баксів), скільки вже зібрано (815, 523, 98, відповідно). Коли накопичується необхідна сума, текст з´являється в розділі публікацій. Також необхідним є розділ дискусій, де обговорюватиметься творчість початківців, які таким чином матимуть можливість вийти на рівень пропозицій. Там також можуть створюватися проекти перекладів, збірок тощо.

Де-факто схожа схема вже працює в публіцистичному вимірі. Відомі автори спокійно пишуть колонки-есеї в інтернет-ЗМІ, і потім видають їх на папері без жодних проблем. Функції паперової та електронної книжки вже відчутно різняться, і ця різниця буде тільки поглиблюватися. Може, за кілька років в Україні і з´явиться стандартна модель продажу електронних книжок по типу «амазонівської», але наразі ми могли би просто спільно викупати права в авторів для спільного читання без обмежень.

П.С. Якщо вже ми на «Буквоїді», порада авторам - не продавайте видавцям всі права на свій твір разом та бездумно. Намагайтеся зрозуміти, навіщо видавництво забирає у вас те чи інше право (на електронне видання, на переклад, на аудіо-версію тощо); зверніть увагу, що фактично всі додаткові права зазвичай ви передаєте безкоштовно, без жодного авансу. Ситуація змінюється швидко, і може бути, невдовзі у цих прав з´явиться краща перспектива, ніж просто бути заблокованими.

Коментарі

1 2 3 »

01 лютого 2012, 14:02|завен:: 2Яна: ну так і є, вона спирається на певне коло справжніх прихильників того чи іншого автора, як це відбувається, до речі, і з паперовою літературою. але, як я бачу, це достатньо широке коло, і через таку модель воно буде тільки зростати -- що буде модель далі підсилювати. на тому, в принципі, будується будь-яка модель розповсюдження -- відносно обмежене коло безпосередніх прихильників, а вже далі, якщо контент вдалий -- широкі народні маси ;-)
01 лютого 2012, 10:38|Яна:: Абсолютно ненормально і дуже неправильно.
Але модель все одно тусовочна :)
01 лютого 2012, 10:08|завен:: 2Яна: ну, якщо Вас влаштовує таке розповсюдження Ваших текстів, на то нема ради.
Одна письменниця он нещодавнотдемонстративно виклала все написане в Інтернет. Я розумію цей жест відчаю - паперові наклади скінчилися, ніхто не перевидає, а все, зароблене літературою, навряд чи дорівнює зарплаті за місяць. Чому б не викласти?
Однак мене не полишає відчуття, що це ненормально та неправильно. Що це, враховуючи подальший занепад літератури паперової, просто вбиває літературу як таку, радикально її маргіналізує.
Викладена модель, як на мене, цілком здатна нормалізувати ситуацію. Саме як модель, як система. Спільнота купує в автора право на інтернет-публікацію та читає досхочу - що може бути правильнішим?
31 січня 2012, 15:19|Яна:: На Лібрусеку повний комплект - ю а велкам :)

Прецеденти різні були. Ось, наприклад, Святослав Логінов виклав нові тексти разом з реквізитами яндекс-мані і зібрав пристойні гроші. Тут спрацював суто моральний фактор: хороший письменник у скрутному матеріальному становищі. Але таке працює рівно один раз. Як і вже згадувана "народна премія".

Як експеримент, як гра може бути, чого ж ні? Але як модель - дуже сумніваюся...
31 січня 2012, 13:28|завен:: 2Яна: От бачите, як Ви добре все за всіх прорахували. І за брендових, і за не брендових. Мені залишається тільки порадити Вам швидше викласти весь свій доробок в Інтернет -- тоді Вас будуть любити ще безплатніше.
31 січня 2012, 13:23|завен:: 2Микола: Власне, головний недолік цієї ідеї той, що вона невигідна жодному бізнесу -- тільки авторам та читачам. Але чомусь я думаю, що це також головна її перевага.
Що стосується бізнесу -- найбільше мене дивує уперте відтворення моделей, які сто разів довели свою програшність. І як "Літрес" і Ко завели ринок е-книжок у Росії в тупик, так саме цим зараз активно займаються "Букленд" і Ко.
31 січня 2012, 12:05|Яна:: "брендових авторів" - у брендових авторів зазвичай є брендові видавці, які (якщо ретрогради) будуть сильно проти, а псувати з ними стосунки авторові не дуже зручно, або (якщо просунуті) самі займуться електронними продажами.

"скажімо, мотивація фан-спільнот :-)"
Отож бо. Вся ця ідея - відверто тусовочна. До речі, у фендомі давно вже практикують подібні речі. Особисто мені (вже як авторові) цікаво знаходити нових читачів, а не випробовувати на міцність тусовку, чи готова вона любити мене за гроші :))) Власне, тусовки навколо мене і нема, а друзям я і так дам почитати.
31 січня 2012, 01:12|Микола:: Завене, не хочу "приколупуватися" до деталей у Вашому тексті, а зауважу наступне. Майже два роки тому в Польщі на зустрічах з колегами у нас практично цілий день був присв'ячений ел. книжкам. Технічно у нас ринок в цьому сегменті завдяки Букленду набагато розвинутіший. А от у них за те майже ідеальний порядок з авт. правами. (Вони тоді жваво обговорювали можливість приєднання Польщі до АСТА. І ось тепер воно сталося.) Ще одним питанням обговорення було таке: викуп прав якоюсь спільнотою і переведення їх в режим СС, про що Ви фактично пишете. Поляки проробляли це питання з юристами і виявилося там не все так просто (коли автор сам викладає текст у вільний доступ, то одна справа, а от якщо починає це оформлювати "папірцями" та ще й з паюшальним платежем через якийсь фонд, то там відразу виникають юридичні казуси), і не все так легко з самим процесом збиранням коштів... Я все це веду до того, що ідея насправді не нова і народ шукав до неї підходу... І я щось про позитивний досвід не чув.
30 січня 2012, 18:50|завен:: Ви, очевидно, здивуєтеся, але я теж близько знаю багатьох видавців. А також авторів. А також читачів.
В корисності експеріменту (якщо дійде до втілення) я не сумніваюся. Більше того -- навіть якщо просто учасники ринку почнуть трохи більше замислюватися над тим, що таке електронні тексти і як вони функціонують -- вже навіть тоді буде користь.
30 січня 2012, 18:11|перехожий:: "Ви якось надто категоричні"...
Бо я, на жаль, надто близько знаю багатьох видавців :(((
А щодо вашого експерименту - що ж, спробуйте. Я в нього не вірю, але ж я можу й помилятися. А раптом у вас щось і вийде? Може, для української літератури це й буде корисно. Все одно зараз видавництва українських малорозкручених авторів практично не друкують - ринок знову впав, так і не піднявшись.