
Re: цензії
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
- 06.08.2025|Валентина Семеняк, письменницяЧас читати Ганзенка
- 16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаПравда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
Видавничі новинки
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
Авторська колонка
Література й життя в 90-тих
Новий раунд розмов про 90-ті в літературі розпочали на шпальтах «Літературної України» письменники Олександр Яровий та Олександр Стусенко (див.: «ЛУ» від 14.05.2009). Деякі міркування колег видалися цікавими, деякі тези спірними.
Нині прийнято зображати 90-ті роки переважно в чорних фарбах: руїна, злидні, моральна деградація, поширення цинізму й брутальних розваг, культ всілякого роду збочень, комерціалізація святого й грішного. У цьому є доля правди. Але слід зауважити, що поруч з тим існував непідробний пафос свободи і відчуття початку будівництва нового світу. Якщо говорити про панівні ідеї та культурні вектори, то, передовсім, – українського світу, недобудованого в часи Розстріляного Відродження.
Цей новий світ був страшенно хаотичний, двозначний і підступний, але в ньому лунала переможна пісня оновлення, і в її звучанні, ніби травневої ночі в хащах Ірпінського будинку творчості, то солов’ї переважали жаб, то жаби – солов’їв.
Не дивно, що неофіти нового світу відкидали усі можливі правила і заборони. Вони повставали проти Спілки, проти Бога, проти вишиванок і проти моральних табу. Намагаючись вловити той принцип, який утверджувався в цей час у літературі, я означив його у післямові до «Молодого вина» як принцип ілюзії – здаватися, але не бути, – що пізніше, головним чином, в інтерпретації Роксани Харчук, будо представлено як естетична концепція Ніщо.
Ми були наївні й повторювали європейські тренди двадцятирічної давності. Але це було наше життя, і це був наш перший клас, без якого не могло бути й випускного (даруйте природно-освітянські паралелі, навіяні вочевидь кінцем травня).
Дискусія навколо художньої вартості творів дев’яностників мені нагадує дуже просту природну аналогію. Кожного року в наших широтах настає весна, дерева починають квітнути просто тому, що відтанув ґрунт, просто соки стали пульсувати в гілках, а сонце пробудило бруньки. Але буває, що квітка приносить плід, а буває, що виявиться пустоцвітом. Чому? Загадка природи! Нам лишається тільки висловлювати здогади, вираховувати цикли, аналізувати перепади температури, вологості й т.ін. Або ж просто покластися на волю Провидіння.
На мою думку, високий відсоток пустоцвітів у поколінні дев’ятдесятників пояснюється культурно-кліматичними особливостями того часу і місця, в якому вони «розквітнули».
В сенсі художніх пошуків нашій генерації від самого початку бракувало якогось ферменту. Всі традиції та впливи, яких ми наковталися в період Великих Історичних Відкриттів, лягли важкими неперетравленими шарами на персональне джерело поетичного самовираження.
Думаю, вся проблема в тому, що ми надто швидко відмовилися від мотивації свободи. У якийсь момент (приблизно з 1996-1997 рр.) більшість віддали перевагу комфортній і стабільній несвободі. Передовсім ідеться про несвободу від себе самого, про завчасну визначеність у стилі й формі (а для когось – в іміджі), про визнання авторитетів і визнання авторитетами. А разом з тим і про речі цілком прозаїчні: про «своє місце» у переліках критиків, в редакційних планах журналів і видавництв, про членство у СПУ чи АУП, про кумівські зв’язки і літературно-критичні тандеми. За цим прийшла т.зв. літературна боротьба, що більше нагадувала вовтузіння в комунальній квартирі.
(повністю відгук М.Розумного про літературні 90-ті буде надруковано в газеті «Літературна Україна»)
Коментарі
Останні події
- 25.08.2025|17:49У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
- 25.08.2025|17:39Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
- 23.08.2025|18:25В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 20.08.2025|19:33«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
- 19.08.2025|13:29Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині
- 18.08.2025|19:27Презентація поетичної збірки Ірини Нови «200 грамів віршів» у Львові
- 18.08.2025|19:05У Львові вперше відбувся новий книжковий фестиваль BestsellerFest
- 18.08.2025|18:56Видавнича майстерня YAR випустила книгу лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Хрест на Сатурні»
- 18.08.2025|18:51На Закарпатті відбудеться «Чендей-фест 2025»
- 17.08.2025|11:36«Книжка року’2025». ЛІДЕРИ ЛІТА. Номінація «ВІЗИТІВКА»