
Re: цензії
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Авторська колонка
Як Карпа зробила мене «зіркою»
6 лютого у книгарні «Є» Ірену Карпу шестеро розумних людей офіційно назвали найгіршим, що відбулося в українській літературі принаймні в минулому, 2008-му році.
Вибачте, мушу відразу обмовитися: Ірену Карпу не могли назвати найгіршим, що відбулося в українській літературі. Бо те, що пише Ірена Карпа і, відповідно, те, що видають її видавці в Україні та Росії, не вважають літературою. І не лише ці шестеро розумних людей, прізвища яких є на порталі «ЛітАкцент»: так сталося, що протягом тижня я, спілкуючись із різними не дурними людьми, в принципі, навряд чи знайомими один з одним, чув від них негативні відгуки про Карпу.
Слово «творчість» по відношенню до Карпи теж не вживалося. Навпаки, десятки два людей готові хором заявити: те, чим займається Ірена Карпа, не має право називатися ані високим словом «література», ані святим словом «творчість». В мене нема вищої філологічної освіти, я не доктор наук, не кандидат, не доцент, навіть не літературознавець-аматор. Отже, я не знаю того, що достойні критики-науковці знають від народження – чим саме такі погані книжки Карпи і чому вони – найгірші в Україні.
Фахових пояснень я не отримав. Отже, Карпу вважають найгіршою просто.
Тому що. Інших пояснень не треба.
Карпу кандидати й доктори наук ненавидять в принципі. За те, що вона отака є. За те, що пише «літературу задертих спідничок». За те, що матюкається в текстах. За те, що її чомусь читають дівчата-підлітки віком від 14 до 17 років плюс юнки від 18 до 20. За те, що цільова аудиторія, яку Карпа має, витрачають свої гроші, купуючи її книги в книгарнях. Через що видавці пропонують їй писати ще, укладають угоди і платять гонорар. З рештою, через те, що видавати книжки Карпи – досить умовний, досить благенький, але все ж таки – видавничий бізнес. І через те, що Карпа своєю писаниною дозволяє видавцям не займатися благодійністю, видаючи розумних, тонких та принципово герметичних авторів за кошти знайдених ними спонсорів чи гранти, а бодай виходити на виданні та продажі цієї писанини в «нуль».
Врешті-решт, дівчата та юнки, маючи однаковий з Карпою світогляд, теж повинні щось читати. Це добре, в принципі, коли дівчата та юнки до всіх своїх чеснот ще й читають.
Та повернемося до премії «Золота Булька», яку Карпа заочно отримала як невдаха року. Є кілька моментів, на які треба звернути увагу зацікавлених осіб.
Перший: шестеро критиків провели серед себе опитування і визначили три кращих книги-2008 у номінаціях «Художня література» та «Гуманітаристика». Прізвища всіх трьох претендентів на звання «Вибір шістьох критиків» були названі і зазначені в прес-релізі. З ким змагалася і кого перемагала Ірена Карпа в боротьбі за найгіршу книжку, озвучено не було. З одного боку – для чого перераховувати погані книжки, краще назвемо хороші… Але з іншого боку: бо так - чесно. Так прийнято. Так робиться. Так, вибачте за наївність, об’єктивно. Бо якщо такого нема, а Карпу назвали гіршою, це означає: шестеро людей мають проти Карпи щось особисте. Чи треба переводити площину особистого ставлення та особистих стосунків у царину професійного літературознавства?
Другий: книжка Ірени Карпи «Добло і Зло» навряд чи можна назвати булькою, яка лопнула в 2008-му році, бо вона надрукована лише восени, аж такого гучного розголосу не мала, та й тираж – 3 тисячі примірників. Погодьтеся, для нормальної бульки це замало. Значить, не люблять все ж таки Карпу, а не її книги. Бо українські видавці, повірте, друкують ще гірші зразки художньої прози. Одначе помічають лише Карпу.
Третій: протиставляти Ірені Карпі, якій ще нема 30-ти років, поетичну творчість знаного в поетичних-таки колах Петра Мідянки щонайменше некоректно. Так ви скажете, що Кокотюха гірший за… я не знаю… Джойса, наприклад. Протиставляння «високого» Мідянки в штанях «низькій» Карпі з задертою спідничкою, окреслене ще й літературними критиками, яскраво доводить очевидну та парадоксальну ситуацію: фахової літературної критики в Україні нема.
Бо фаховий критик ПОРІВНЯЄ Карпу з Дерешем, Танею Малярчук, Поваляєвою, Жаданом, кінець кінцем, або, коли вже дуже хочеться – з сестрою Ірени Карпи, Галиною Карпою. Яка теж написала книжку. І визначить, чия булька золотіла.
А Кокотюху такий критик НІКОЛИ НЕ ПОРІВНЯЄ з Марією Матіос чи Мариною&Сергієм Дяченками. Надто різних авторів не порівнюють.
Але такого, фахового критика, в нас катма. Всі ми, кого називають українськими письменниками, пишемо, за визначенням тих, хто називає себе критиком, не для цільової аудиторії, не заповнюємо ніші, не працюємо в сегментах, навіть не розвиваємо жанри. Ми для тих, хто в нас сьогодні критик – «сучукрліт». Всі ми пишемо «українську літературу». А значить, рівні перед Нею та людьми.
При такому ставленні не дивно, що в книжкових супермаркетах видані в Росії детективи стоять на окремій полиці, фантастика – окремо, мелодрами – окремо, позбавлене тягаря жанрів красне письменство – окремо, контркультура і андеґраунд – окремо, навіть класика – окремо. І тільки українській літературі виділяється спільна полиця. Де Карпу можна знайти поряд із «Собором» Гончара, Кокотюху – поруч із Забужко, а через дві книжки: Петро Мідянка та український переклад Жана Жене.
Я не читач Ірени Карпи. Вона, в свою чергу, пише не для мене і не хоче мені сподобатися. Пишучи щось, їй пофіг, оціню я її творчий доробок чи ні. Проте я, вважаючи своїм обов’язком стежити за новинками, купив Карпу і читав її саме в той день, коли згадану книгу оголосили найгіршою. Негайно показавши присутнім у залі, що ось, дивіться, я зовсім випадково читаю найгіршу книгу, бо мені не пояснили, чому вона така погана, ваш покірний слуга вже за кілька хвилин давав інтерв’ю телеканалам і просто журналістам. Чекаючи своєї черги на мене, камери поки знімали найгіршу книжку з усіх боків. Тоді як найкращими чомусь не зацікавилися. Значить, критики неправильно пояснили цінність літератури…
Так ми з Карпою несподівано стали на 15 хвилин зірками. Карпа – бо найгірша, я – бо читав і признався.
До речі, у далекому 1997 році найгіршою книжкою назвали мою. Запросити на церемонію вручення чомусь не ризикнули, побоялися. Тепер я по-білому заздрю Карпі.
Додаткові матеріали
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем