Re: цензії

24.04.2025|Вероніка Чекалюк, науковець, кандидат наук із соціальних комунікацій
«До співу пташок» Олега Кришталя як наука одкровення
21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови
Джерела мови російського тоталітаризму
18.04.2025|Ігор Зіньчук
Роман про бібліотеку, як джерело знань
18.04.2025|Валентина Семеняк, письменниця
За кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
12.04.2025|Андрій Содомора
І ритмів суголосся, й ран...
06.04.2025|Валентина Семеняк
Читаю «Фрактали» і… приміряю до себе
05.04.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ
«Ненаситність» Віткація
30.03.2025|Ігор Чорний
Лікарі й шарлатани
Пісня завдовжки у чотири сотні сторінок
11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. Кременчук
Жінкам потрібна любов
Головна\Авторська колонка\Приємна мить у врем’я люте

Авторська колонка

22.01.2024|15:20|Ярослав Орос

Приємна мить у врем’я люте

Сашко Клименко, мій однокурсник, відомий фотокор. У своєму багатющому архіві днями натрапив на отсю світлину та надіслав мені.

Я дуже зрадів, як побачив нас, молодих, з Станіславом Вишенським. Сашко сфотографував обох напередодні розвалу Союзу. На одному з перших «антисовєцьких» мітингів у Києві біля Республіканського стадіону. Десь поза кадром мав би бути й Василь Рубан. Утрьох ми не пропускали жодного мітингу.

Відтоді спливло чимало води… Союз канув у Лету. Україна проголосила Незалежність. Тридцять років кравчукізму, кучмізму та їже з ними намарне не минуло. Виросли мої діти та підростають онучки. Я – постарів. І сталося те, що мало статися: запекла, неминуча війна з Росією. 

Кожен по-своєму трактує нинішній час. А я сприймаю його як належне. Чому бути, того не минути. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла йдуть своїм чередом. Ідеться і про пострадянську Вкраїну, і про ту саму Росію. Зістарились обоє, віками клеячи дурня одна до одної.  

Тепер полуда з очей спала. Ба навіть Зеленський затесався в укрпатріоти. Що вже казати про «любих друзів» Ющенка та порохоботів! Мо’ й добре… Де мудрі, там і дурні. Нічого не скажеш. Аби почати, а там воно й піде. Залежаний камінь уже зрушено з місця. Вода ще каламутна, та ринула розбурханим руслом. Україна візьме своє, а Росія втратить, що мала. Залишиться Московщиною. 

Таке мені навіяло фото, отсе надіслане О. Клименком. Тоді я був завзятий і твердо вірив зо своїми побратимами, що воно, по-нашому, неодмінно станеться. Тільки:

– …молодість не вернеться,

    Не вернеться вона!

На жаль. 

На фото: Станіслав Вишенський, Ярослав Орос. (Фото О.Клименка). 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

Останні події

24.04.2025|19:16
Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
24.04.2025|18:51
Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
21.04.2025|21:30
“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
18.04.2025|12:57
Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
14.04.2025|10:25
Помер Маріо Варгас Льоса
12.04.2025|09:00
IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
06.04.2025|20:35
Збагнути «незбагненну незбагнеж»
05.04.2025|10:06
Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
05.04.2025|10:01
Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
05.04.2025|09:56
Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію


Партнери