Роман фантастики, але починається реалістично у передмові: «Війна з Росією розпочалася в Україні у березні 2014 року». У романі мова йде про війну з Росією не нашу, українську, а війну з Росією НАТО. Тобто самим зачином британський генерал показує: Захід таки дозріває до розуміння « конфлікту в Україні» (це коли говорити лукавими словами римського Папи Берґольо, що прибрався іменем Франциска) – це війна. І Україна веде війну замість Заходу, який обіцяв її захистити за добровільну здачу ядерної зброї (Будапештський меморандум). Обіцяв, та як у приказці – казав пан «Кожух дам» та слово його тепле…

Власне, автор британського бестселеру (за версією газети «Санді Таймс») про Україну практично більше й не пише. Тільки у своєму фантастичному  вимірі бачить, як російські війська пробивають з окупованих районів Донбасу сухопутну дорогу до Криму і при цьому українська армія капітулює. І оце є його найголовнішою помилкою – з часу 2014 року, коли генерал сер Ширрефф пішов у відставку зі служби, українська армія стала принципово іншою. І саме вона, без реальної допомоги НАТО, зупинила російську армію. Недарма сьогодні незалежні військові оглядачі виводять українську армію в тридцятку найсильніших армій світу. Хоч і не в десятку, та все ж…  

Автор признається, що в нього багато друзів у Прибалтиці і, певно, тому основну дію роману переносить у Латвію. Хоча вводить нас і кабінети Путіна, президента США (він прогнозував, що буде жінка – друга помилка), прем’єра Великої Британії (тут не вгадав, що буде жінка), штаб НАТО. І сміливість його, власне, полягає в тому, що показує неефективність натівської військової структури (точніше – політичної її частини), коли Угорщина і Греція при допомозі Німеччини гальмують протистояння з Росією. Це якраз зовсім не фантастично…

Генерал нещадно критикує своє британське керівництво за знекровлення армії через популістську політику економії – аж до того, що від російських торпед гине незахищений флагман британського флоту «Королева Єлизавета ». Немало дістається й тим, хто не розуміє – Росію може стримати тільки сила. Тож у романі саме через політичну складову Росія окуповує прибалтійські держави та НАТО вступає у війну навіть не через напад на країни НАТО (ау, українські любителі вступу у НАТО!), а лишень після того, як росіяни по жорстокій дурості своїй нищать німецький та британський кораблі.  За романом, НАТО наносить асиметричний удар – захоплює Калінінградську область (історично – Східна Пруссія)  з ядерними боєголовками, що там знаходяться. А президент Росії гине у Сибіру, начебто випадково, у вертольоті, що падає в «зєльонає морє тайгі».

Взагалі ж роман вповні художній – тобто є і любов, і пригоди, і інтрига.

«Книжка, яку неодмінно слід прочитати… Застереження генерала Ширреффа, завуальовані під белетристику, неймовірно реалістичні та проникливі, багаті на технічні подробиці» - пише генерал армії США, колишній Верховний Головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі Веслі Кларк.

І з ним варто погодитись. Щоправда, якщо враховувати ще й український фактор, без якого НАТО не виграє війну з Росією.