Re: цензії
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
- 15.03.2024|Ірина ФотуймаДух єства і слова Богдана Дячишина
- 14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наукРадянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
- 09.03.2024|Тетяна Дігай, ТернопільІнтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Авторська колонка
Blow up Олексія Жупанського
Роман «Чорний генсек» Олексія Жупанського можна назвати гідною відповіддю постмодерніста, якщо вже говорити про контексти, в яких ми досі живемо.
Адже український постмодернізм ранньої доби, який цілком законно дратував своєю невиправданою вседозволеністю, насправді не помер, а перекинувся на інші жанри нашого письменства. Саме там, у кондових нішах з кімнатами, залами і коморами національного сенсу він розчинився в мороці серйозності. Адже сьогодні у нас навіть еротичні романи не можуть писатися без огляду на чайку-небогу, українку-покритку і клятих москалів, які підманули і т.д.
Натомість у Жупанського все навпаки, і його клубок колізій не змотується, а розмотується безліччю жанрових стежок, які не ведуть, а відводять від скам’янілих у своїй хрестоматійності стилістичних блоків. Так, наприклад, коли класична схема нагнітання ситуації в того ж Володимира Сорокіна передбачає абсурдний перехід від звичного говоріння до мовної абракадабри і розпаду слів на звуки, як в оповіданнях «Норми» з листами до Мартіна Олексійовича, які закінчуються кількома сторінками, заповненими самою лише розпачливою літерою «а», то в Жупанського триває вирівнювання штампу. У нього первісне белькотання люмпен-персонажа так само на кількох сторінках розвивається в лекторську стрункість і завершується мало не декламування газетної передовиці.
Або, наприклад, тема Донбасу. Останнім часом у нас вийшло чимало книжок про цей забутий донедавна регіон, і кожен з авторів по-своєму працював з тамтешніми кліше. Олексій Чупа у «Бомжах Донбасу», Володимир Рафеєнко у «Демоні Декарта» і «Довгих часах», Дмитро Савочкін у «Марку Шейдері», який взагалі поклав донецьку специфіку на мотив голлівудського кіно, створивши ремікс «Бійцівського клубу». Найближче до проблеми ідентифікації підійшов, мабуть, згаданий Рафєєнко, у нього історію Донбасу рухають міфологічні істоти, шахтарські боги та інші езотеричні сили. Так можна описувати що завгодно і де завгодно – автор в результаті не пристав ані до ідеології фронту, ані до літератури факту, звідси й відповідна доля іммігранта.
Що ж до «Чорного генсека» Жупанського, то хтось скаже, що десь тут заритий Лавкрафт (можливо, тому що книжки цього великого і жахливого автора виходили у цьому ж видавництві). Комусь ввижатиметься Жадан (певно, через те, що авторська оповідь надміру «печальна»). Дехто порівнюватимуть із Подерв’янським (очевидно, через засилля матюків і суржику). Але все це - лише для зубожілого у своєму вітчизняному ostмодерні споживача псевдопатріотичної балянди сучукрліту, натомість для більш обізнаного з бунтарської кухнею одинака скинеться це чтиво на авангардні фільми Бунюеля, Годара, Антоніоні. Пригадуєте як в «Blow up» у фінальній сцені все довкола вибухає і вибухає в уяві героя, але так до пуття й не може вибухнути? Так от, «підривна» суть цього роману, виконаного в жанрі альтернативної історії, в тому, що він, наче згаданий Сорокін, послідовно «знищує» стилістику вищезгаданих авторів, яких, як усім видасться, наслідує, а, по-друге, остаточно руйнує міф про нескінченність духу і матерії тоталітарного часу.
Мовляв, писати не переписати на цю тему можна романів з повістями. І як ми вмирали, а сурми грали комусь іншому, і як баба дівкою була, а замість комсомольця Василька в нашій прозі тепер повсюдно гуляють як не гайдамаки чи січові стрільці, то упівці вже точно. Так от, відходом убік метафізичного реалізму в дусі не стільки Лавкрафта, скільки Павла Пепперштейна та інших маркшейдерів «незалежної» епохи на зразок так само згадуваного Савочкіна чи навіть Дмітрія Глухівського автор «Чорного Генсека» взагалі виходить за межі калинового дискурсу, створюючи власну казку про українського Голема. Насправді це ніякий не мутант, а правдиве божество, що жере свої діти, щоб їх ненароджені онуки не мучилися в школі, вивчаючи Жадана і Подерв’янського, як класиків ненаписаної літератури.
Олексій Жупанський. Благослови Тебе Боже! Чорний Генсек. – К.: Видавництво Жупанського, 2017. – 392 с. (Альтернатива).
Коментарі
Останні події
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
- 20.03.2024|14:02В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
- 20.03.2024|14:00У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві