
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Авторська колонка
(вдячність)
Мудрі люди – а таких є багато – кажуть, що всі найважливіші речі починаються з вдячності. З вдячності і любові. І з цим важко не погодитися.
Любимо вдячних. Дуже особливо про них говоримо. Бачимо світло, якого біля них є так багато, аж воно стає зримим, і кажемо про них, що вони прості і світлі. Нам подобається їхній усміх - завжди лагідний. Їхня мова - спокійна і добра, яка не вміє нікого зранити. Нам подобається, що вони вміють бути неквапно і гідно, що нікуди не поспішають і часто майже нічого з собою не несуть, а водночас знають, що мають усе. Подобається, як вони бачать світ, якими вміють бути уважними до всього, що є. До людей, які поруч. До речей, явищ і станів. Розглядають розсипи піску на узбіччях дороги, видзьобані шишки біля сосни, сліди дрібних звірів на стежці, колір листя, що змінюється на осінь. Зауважують, як довшає або зменшується день. Пам´ятають температуру води в річках, де купалися. Дороги, озера, міста, гори, острови, де були. Відстань між деревами, що їх люблять. Пам´ятають на дотик їхнє листя й кору. Люблять ці всі прості речі, бачать їх такими, як Бог їх створив, і своєю любов´ю, своєю уважністю і вдячністю за те, що все є, як є, ніби нагадують світові про його гідність.
Будучи при них, ми теж сповнюємося вдячності. Вона теж переливається в нас, як добра вода, і хочемо, щоб вона була в нас довше. Хочемо бути легко і світло, спокійно і вдячно приймаючи все, що є. Хочемо наповнити себе вдячністю. Хочемо також нею ділитися.
Але бувають миті, години, дні, а може, навіть довші періоди, коли вона відступає. Так - ніби навіть назовсім випаровується. І ми, хоч і хотіли б, а не вміємо бути вдячними. Знаємо, що вдячність добра, але не вміємо її прожити, її відчути. Знаємо, що добре дякувати, але не вміємо тут і тепер вимовити «дякую». Не бачимо, за що ми могли би подякувати. Швидше, здавалось би, навпаки - маємо безліч підстав вдячними не бути. Бо буває справді тяжко. Буває так, що наші життя здаються нам марними. Не знаємо, пощо живемо. Відчуваємо, що не вміємо жити добре, хоч і хотіли би. Що робимо помилки і не вміємо їх направити. Не раз думаємо, що наші життя - порожні. І може, ми щойно втратили найдорожчих нам людей - батьків, дітей, коханих, друзів. Може, нам нині дуже боляче і самотньо - за що ми би мали дякувати?
Найбільший парадокс вдячності той, що вона обіймає все. Що ті, хто вдячні, дякують не лише за радість і світло, але приймають те, що Бог нині дав. Біль і смуток. Зір, який бачить сьогодні все таким сірим, а себе недолугим і невмілим. І найтяжче вимовлене: «Дякую, що в мені сьогодні нічого немає, що я не знаю, за що нині можу дякувати», - обертається дуже тихим, дуже лагідним усміхом, першим проблиском світла. А воно здатне прогнати найтяжчу ніч.
Замало дякуємо. Замало й надто рідко дякуємо. Захоплюємося вдячністю в інших, але так нечасто кажемо нашим рідним і друзям: «Дякую, що Ти є». А так неймовірно гарно просто дякувати всім, хто нам стався; так гарно бути наповненим усміхом і дякувати - і наші обличчя тоді такі красиві. І наша мова тоді така проста. І наш усміх такий справжній і радісний.
Дописую ці слова, і знаю, що недаремно саме нині пишу про вдячність. Бо сьогодні мені теж трохи непевно. Бо вже котрий день не спадає температура, не минає нежить, а нині з´явився ще й кашель. Але знаю, що це не фатально і це минеться. А якщо ще якийсь час не минатиметься, то так теж має бути. І дякую, що в ці дні поруч були ті, хто міг принести їжу й пиття, з ким можна було говорити, сміятися, бути. І знаю, що мине трохи часу, і вже не муситиму бути вдома й лежати в ліжку, а зможу бути там, де дуже бути люблю. Серед людей, дерев, звірів, серед усього цього прегарного світу. Знову могтиму його роздивлятися. І бачитиму його так, що все аж виблискуватиме на сонці, як діамант. Зрештою, навіть тепер все так бачу. Бо знаю, що так все є, і не міняється, і нікуди не зникає. Знаю, що світ красивий і добрий, і що так щедро нас усіх в ньому обдаровано - найпрекраснішими людьми, неповторними талантами, унікальними рисами, звичками, характерами. І все, що є, є для нас - з довіри й любові. І все, що є, є в світлі.
Згадую цієї миті одну історію про старця із Соловків, до якого прийшов чоловік і каже: «Отче, що мені робити? Маю сусіда, і ніяк не можу ні навчитися, ні змусити себе його полюбити». На що старець відповів: «Роби добрі діла, а Господь дасть любов». І думаю, що так само є із вдячністю. Навчімося дякувати - хай спершу просто із ввічливості й уважності. І вдячність - та, що є і не минає - теж прийде.
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва