
Re: цензії
- 21.07.2025|Віктор ВербичПарадоксальна незбагненна сутність жіночого світу
- 16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаПравда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Авторська колонка
Мода – не двигун літератури
Нещодавно привелося почути від високоповажного спонсора одного дуже «розкрученого» літературного змагання: «Молодь нічого не читає! Ми повинні привчити їх читати хоч щось». Даруйте, пане, отже, у Вашому конкурсі перемагає «хоч щось» або ж – будьмо чесними – абищо?!
Хтось вирішив постулювати, ніби для того, аби підвищити зацікавленість літературою, треба видавати й пропагувати легковажне чтиво на кшталт Ірени Карпи, Андрія Кокотюхи, Ірен Роздобудько, Люко Дашвар, Любка Дереша та інших сучукрлітівців та неополітлітівців. Хтось прагне – аж зі штанців вискакує! – довести, буцімто «Добло та зло», «Шахмати для дибілів», «Кров з молоком» і «Пів’яблука» здатні підняти інтелектуальний рівень українців…
Для чого написані згадані твори? Відповідь перша: всі ці, перепрошую, «тексти» написані, аби розважити читача. Аби він, як сказала одна ґламурна пані (теж, на жаль, спонсор літературних перегонів), відкрив книжку і не міг її закрити, поки не прочитає. Відповідь друга: мета авторів – заробити гроші та ім’я. Триматись «на плаву». Чим вище ти в рейтингу, чим частіше з’являєшся у глянсових виданнях, тим більше заробиш.
Давайте поглянемо правді в очі – нічого поганого в тому нема. Лише одне «але». Дрібненьке, та посутнє. Ідеться про літературу не художню, а модну. А це речі різні. За всіх часів поряд з тими, хто, страждаючи, виводив художнє слово на нові обшири, творив нові шари дискурсу, реформував форму та зміст, були й ремісники, «каліфи на годину», які нині втонули в Леті. Такі як, наприклад, Александр Дюма, який отримував певну таксу за рядок – саме тому його романи такі товсті (і зовсім не тому, що того вимагав художній задум). У історії лишився Артюр Рембо, який ніколи не гнався за модою і щодо себе відчував хіба ненависть. Лишився Фердінан Селін, від якого за життя відвернулись усі – а нещодавно небіжчика, письменника, що помер у злиднях, визнали другим за значенням (після Пруста) французьким літератором ХХ століття. Хіба заради моди і рейтингів творили Тарас Шевченко, Павло Тичина, Василь Стус? Або – Блок, Цвєтаєва, Пастернак, Бродський? Або Платонов чи Шукшин? Мода – не двигун літератури.
Погляньмо правді в очі – видавці теж хочуть заробляти гроші. Власне, це єдине, чого вони хочуть. І це теж – певною мірою нормально. От лишень вони чомусь вирішили, що на справжній літературі не заробиш. Тож видають або другосортні мелодрами, або псевдополітичні псевдотрилери, або ж одверту «чорнуху», всуціль просякнуту русизмами, сексом і неправильно розставленими комами… Не подумайте – я не проти сексу! За! Але тільки в такому вигляді, як змальований він у Ельфріде Єлінек чи Крістін Анґо, Ерве Ґібера чи хай навіть у тієї ж Марії Матіос.
Чого прагне справжня література? Гармонії, чистоти, ідеї. Ідея – головне. Кожний рядок повинен викликати у читача ряд образів, асоціацій, підштовхувати його до моральних викриттів та інтелектуальних відкриттів. Якими ідеями наповнені твори Карпи? Що, яку думку несуть нам твори Дереша? Складнощі пубертатного періоду? Методику знайомства і злягання? Світ навколо нас змінюється – США поступаються роллю світового лідера Китаю. Європа переживає добу нео-Рисорджименто; європейські держави стають усе більш «коричневими». Азія поступово перетравлює Сибір – і в Москві всерйоз міркують, як бути далі, адже за півстоліття китайців там буде більше, ніж слов’ян. Близький Схід потроху обертається на мусульманські Сполучені Штати. Країни Латинської Америки роблять потужні кроки в напрямку об’єднання і створення геополітичної одиниці на кшталт Євросоюзу. Де це? Хіба відображене це в нашій літературі? А де сучасна філософія, наукові новинки? Сучукрліт далекий від світової проблематики. Він зациклений на самому собі. І вже далеко не актуальний. Сучукрліт вичерпав себе, він виснажений, він агонізує. «Шахмати для дибілів», «Кров з молоком», псевдопоезія Коцарєва і Лазуткіна – яскраве тому підтвердження. Не те ми піднімаємо на щит, ой не те…
Є сучукрліт, а є й література. Потрібно і те, і те. Перше, щоб у метро прочитати і, вийшовши з вагона, викинути; друге – щоб насолоджуватись Словом, досягати катарсису, самовдосконалюватись і раз у раз повертатися до улюблених книг. Сумніваюсь, що хтось удруге перечитує «Перламутрове порно» чи «Намір!». Але – цілком слушно зауважите ви – що я пропоную? Хіба є інші? Я завжди вважав, що ганити без альтернативи – ганебна справа. Тож, маєте: Прохасько, Іздрик, Єшкілєв, Портяк, Медвідь, Пашковський, Діброва, Шевчук, Іваничук, Матіос, Гук. Мало? Даруйте, я без шпаргалки. Навіть цей скромний перелік показує: альтернатива є. Тут названі лише відомі імена. А скільки їх – невідомих! І пробитися через конкурси, очолювані ґламурними панями, вони не в змозі, бо паням треба, аби мелодрами у метрі читали. І на щит ми їх не піднімаємо, а шкода…
Додаткові матеріали
Коментарі
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року