Це вже четверта книга дипломата, яка стала особистим осмисленням багаторічної служби та її залаштунків.

Автор книги: Віталій Москаленко

Літературний псевдонім: Віто Москато 

Українська дипломатія новітньої доби творилася в кабінетах міністерств і залах міжнародних переговорів і в кулуарах. Вона народжувалася в умовах невизначеності, браку досвіду, політичних потрясінь і водночас великої віри в майбутнє незалежної держави. Про цей складний і захопливий шлях розповідає книга українського дипломата Віто Москато «Сім розбишацьких апокрифів».

Це не академічний підручник і не традиційні мемуари. Це епічна сага, у якій особисті історії, дипломатичні місії, політичні інтриги та людські характери переплітаються в приватну  розповідь про становлення української  дипломатичної служби. Автор показує офіційний бік професії й її людський вимір — рішення, які ухвалювалися під тиском обставин, силу характеру, самоіронію та ціну державного служіння.

«Сім розбишацьких апокрифів» — сага про людей, котрі представляли Україну у світі тоді, коли  держава впевнено вибудовувала свою міжнародну суб’єктність. 

— Що було первинним імпульсом для створення Вашої книги: особистий досвід, спостереження системи зсередини чи потреба осмислення епохи? 

Передумовою написання цієї книги став насамперед мій багаторічний дипломатичний досвід. Протягом кар’єри я був свідком багатьох подій, зустрічей і ситуацій, зокрема і гумористичних, які сформували моє бачення дипломатичної служби. Згодом з’явилося бажання не лише зберегти ці спогади, а й поділитися ними з читачами, осмислити цілу епоху української дипломатії та показати її зсередини.

— Як зазвичай виглядав Ваш відпочинок у період дипломатичної служби? Яким було Ваше дозвілля і як Вам вдавалося відновлюватися після роботи?

Чесно кажучи, часу на повноцінний відпочинок було небагато. Дипломатична служба передбачає постійну готовність оперативно реагувати на різні ситуації, у яких можуть опинитися громадяни України за кордоном. Це означало роботу не лише у будні, а й у вихідні та святкові дні. Тому можливість по-справжньому відпочити випадала нечасто.

Коли ж такі моменти з’являлися, ми разом із командою та колективом посольства намагалися проводити час активно: виїжджали на спортивно-розважальні заходи, спілкувалися в неформальній атмосфері. Такі спогади також є важливою частиною мого досвіду. Вони допомагали  відновлювати сили, зміцнювали командний дух.

— Що було первинним імпульсом для створення Вашої книги: особистий досвід, спостереження системи зсередини чи потреба осмислення епохи?

Передумовою написання цієї книги був мій дипломатичний досвід, а також мене надихнули книги, які я читав від своїх колег-послів і дипломатів. Мені імпонує творчість Геннадій Удовенко, а також праці Анатолій Зленко та інших українських і зарубіжних дипломатів. Я хотів написати цю книгу, тому що моє життя і моя кар’єра були сповнені цікавих історій і спогадів. Ці спогади покликані поділитися думками про дипломатичну службу, показати людям, студентам, військовим і колегам-дипломатам, як насправді вона живе.

Шкодую про те, що не вів щоденника від початку своєї кар’єрної служби, а збирав ці спогади вже тоді, коли сів писати книгу. Це моя четверта книга, і саме вона найбільше відображає мої спогади, мої враження про дипломатичну службу, а саме про її залаштунки.

Моє життя і дипломатична кар’єра були сповнені цікавих історій, подій і людських зустрічей. Ц цій книзі спогади, кумедні ситуації та роздуми про дипломатичну службу, мій спосіб показати студентам, військовим, молодим дипломатам і широкому колу читачів, як насправді живе дипломатія, що залишається поза офіційними протоколами та публічними заявами.

— Чи шкодуєте Ви про щось під час роботи над книгою?

Напевно, найбільше шкодую про те, що від самого початку дипломатичної кар’єри не вів щоденника. Багато подій довелося відновлювати вже з пам’яті, коли я сів писати книгу. Якби записи велися протягом усіх років служби, вдалося б ще точніше передати атмосферу часу й окремі деталі.

— Яке місце ця книга посідає серед Ваших праць?

Це моя четверта книга. Водночас саме вона є найбільш особистою. У ній найбільше моїх спогадів, власних вражень і роздумів про дипломатичну службу.

— На Вашу думку, яким має бути сучасний дипломат?

Сучасний дипломат має керуватися формулою Геннадія Удовенка — трьома «П»: патріотизм, порядність і професіоналізм.

Патріотизм означає безумовне служіння своїй державі та готовність відстоювати її інтереси за будь-яких обставин. Порядність є основою довіри, без неї неможливо представляти країну на міжнародній арені. Професіоналізм — це глибокі знання, постійний розвиток, уміння вести переговори, приймати відповідальні рішення та діяти ефективно навіть у складних умовах.

— Яких відгуків і впливу Ви очікуєте від цієї книги?

Найбільше мені хотілося б, щоб ця книга була цікавою й корисною для читачів. Я вже передавав її до прифронтових бібліотек, презентував студентам українських університетів, зустрічався з читачами на різних заходах. Усі ці зустрічі супроводжувалися щирим зворотним зв’язком, вдячністю та живими дискусіями.

Для мене це найкраще підтвердження того, що книга виконує свою місію: допомагає краще зрозуміти дипломатичну службу, її відповідальність, виклики та людський вимір, який часто залишається непомітним для широкого загалу.

Фото з архіву Віто Москато

Посилання на книгу: https://sbook.com.ua/uk/home/1184-sim-rozbishackikh-apokrifiv.html