Вечір став справжнім святом української культури та живого інтелектуального спілкування.

Марина Препотенська прилетіла з Парижа на запрошення LiterAktiv, провела мистецький вечір для українок: презентувала книгу «Межа», звучали авторські вірші, філософські роздуми, пісні у власному виконанні під гітару.

Атмосферу доповнювали діалоги з присутніми жінками та спогади про видатних українців у Франції. Харизма, інтелект і тонке відчуття слова Марини та модераторки Ганни створили простір довіри й натхнення, у якому кожен міг відчути глибину поетичного й філософського висловлювання.

Вечір модерувала Ганна Гнедкова — співзасновниця та керівниця українського літературного проєкту LiterAktiv в Австрії. Її діяльність із популяризації української літератури, організації культурних подій і підтримки українських авторів зробила LiterAktiv важливим осередком українського культурного життя у Відні. Завдяки її професіоналізму, інтелігентності та щирій відданості українській культурі захід пройшов у гармонійній атмосфері та залишив по собі теплі враження.

Елегантності події додала вишукана гастрономічна частина. Гостей частували авторськими стравами за рецептами Вероніки Чекалюк. Гастрономічний фурор викликав літній пиріг зі шпинатом, бринзою та свіжою зеленню і бейбі-цукіні з печерицями, приготовані на грилі. Легкість літніх овочів поєдналася з витонченим смаком українських страв, акцентом стало вишукане французьке вино і австрійські солодощі.

Цей вечір став прикладом того, як українська культура об’єднує людей через слово, музику, мистецтво й гостинність. Такі події формують позитивний образ України в Європі, відкриваючи її інтелектуальну силу, культурне різноманіття та глибоку самобутність.

Особистість Марини Препотенської як приклад сучасної інтелектуалки, для якої філософія виходить за межі академічної дисципліни й перетворюється на спосіб існування в культурі. Її діяльність поєднує академічну науку, публічну інтелектуальність, журналістику, літературну творчість і міжнародні культурно-дипломатичні ініціативи, формуючи цілісну модель інтелектуальної присутності у світі.

Перед зустріччю з поетесою одна з гостей вечора, звернулася до садівника, який працював на віллі Клімта, щоб він порадив сорти трояндам як своєрідну “декларацію” естетики й настрою поезії мистецтва літератури. Щоб купити троянди і підкреслити значущість події та задати їй урочистий, театральний характер. Густав Клімт любив троянди. Уся його вілла була засаджена ними, вони створювали особливу атмосферу саду — декоративно-символічну.