Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Деніел Ґоулман. "Емоційний інтелект"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Євгенія Бабенко. "Усі мої тривожні дзвіночки"Книги | Буквоїд
- Віктор Домонтович. "Доктор Серафікус"Книги | Буквоїд
- "Змієві вали. Антологія української фантастики ХІХ-ХХІ століть"Проза | Буквоїд
- Євгенія Подобна. "Її вина. 25 історій про сміливість, силу і любов"Книги | Буквоїд
- Павло "Паштет" Белянський. "Битись не можна відступити"Проза | Буквоїд
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
Re:цензії
Марина Гримич: Авторів треба шукати не серед філологів!
На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця, доктор історичних наук, директорка видавництва «Дуліби» Марина Гримич.
Видавці сучасної української літератури, в їх числі і я, перебувають у безперервному пошуку нових авторів і нових текстів. У своїх розмовах ми прийшли до висновку до деякої, сподіваємося – тимчасової, кризи в сучасній українській літературі. Не секрет, що останні кільканадцять років характеризувалися певним “вибухом” белетристичної літератури, і це дуже добре, оскільки це дало змогу певною мірою витіснити у нас у країні з цієї ніші літературу нашого “любого сусіда”, однак разом з тим її якість, яка на початках 2000-х була дуже високою, стала різко падати. Разом з тим дуже важко знайти для видання твори так би мовити “серйозної” літератури, їх практично одиниці, і не кожному видавцеві вдається їх “піймати”,
Ось я вирішили промоніторити літературний ринок інших країн, мови чиїх я більш-менш знаю, щоб уявити, яка ситуація там, які там тренди і що користується попитом. І почну я з літератури, “про яку не можна говорити вголос”, тобто про російську. Як то кажуть, “врага надо знать в лицо”.
За рахунок того, що і населення і, відповідно, письменників там більше, то, відповідно, і книжок там значно більше. Причому вони відтворюються у великих тиражах як паперових, так і електронних і звуковим і значною мірою доступні читачеві. І відповідно серед цього валу книжок є ду-у-уже багато барахла. І про нього, природно, я говорити не буду.
А буду говорити про ду-у-у-же пристойний літературний продукт. Для того, щоб його знайти, треба просто подивитися, що перемагає (маю на увазі короткі списки), скажімо, на літературному конкурсі Ірини Прохорової “Нос” і що, до речі, видається в її видавництві “Новое литературное обозрение”, яке видає дуже якісну інтелектуальну літературу.
Але з авторів, які мене підкорили – це Євгеній Водолазкін, петербурзький інтелектуал родом з Києва, з його романами “Лавр” і “Соловьёв и Ларионов”. Судячи з його біографії, ми виростали кілька кварталів один від одного, ми вчилися на одному факультеті майже одночасно, в ньому стільки від старої київської культури і старої київської філологічної російськомовної школи! Разом з тим, на цій базі – величезний пласт інтелектуального досвіду і ексклюзивного розуміння культури й словесності, здобутого у співпраці з Дмитром Ліхачовим. Його романи - це потужні тексти. Немає таких в Україні. Кажу це не лише з великою долею і самокритики, адже я також не лише видавець...
“Кись” Татьяни Толстої. Немає в нас такого рівня текстів. Немає. Незалежно від того, чи любимо ми постапокаліптичну антиутопію чи ні, однак те, що Толстая робить з мовою – це просто фантастика! Скільки в неї іронії і жовчі, втіленої в сюжетних комбінаціях – можна лише дивуватися! Це просто цимес.
Ну, якщо Водолазкін і Тетяна Толстая – це все-таки твори для дуже перебірливого читача, хоча я б рекомендувала їх читати всім, то твір Олексія Моторова “Юные годы медбрата Паровозова” на їх фоні виглядають значно доступнішими. Колишній працівник реанімації, він розповідає про свій досвід в романі, здавалося б, дуже просто, проте наскільки цікаво, з гумором і разом з тим з високим рівнем гуманності. Взагалі приклад Моторова, так само, як і блискучий літературний досвід математика Володимира Березіна “Путевые знаки” (2009) в серії “Вселенная Метро 2033” (до речі, я вважаю її набагато сильнішою від романа Дмитрія Глуховського “Метро 2033”, від якого почалася постапокаліптична література про підземку) наводить мене на думку, що авторів треба шукати НЕ СЕРЕД ФІЛОЛОГІВ.
Подобається мені Людмила Петрушевська. Чим вона цікава і чим повчальна її творчість для наших письменників. Якщо зібрати всіх головних героїв і героїнь наших українських романів, то всі вони – митці і мисткині і представники ще якоїсь “еліти”. А ще дуже декоративні герої-жертви. А де життя 95% населення? Мені як антропологу-науковцю воно безмежно цікаве. Чому ж я про цих людей не пишу? Чому не пишуть про цих людей наші письменники? От у Петрушевської є життя “низів”. І це життя набагато інтригуюче, ніж наші орнаментальні сюжети. Простішими треба бути і менш занудними!
Взагалі жінки-письменниці мені видаються в усіх сучасних літературах набагато цікавішими від чоловіків. Серед усіх останніх лауреатів Нобелівської премії мене заворожила лише одна письменниця (я навіть не знаю, як вона “вписалася” в Нобелівські вимоги) – Ельфріда Єлінек. Почитайте її “Піаністку”.
І завершити я хочу Владіміром Сорокіним. “Сахарный Кремль”. Це шедевр. Скільки б я як видавець віддала за текст українського письменника такого рівня!
Додаткові матеріали
- Катерина Борисенко: З літературою не можна легковажити
- Лесик Панасюк: Часто перечитую «Поет у Нью-Йорку» Федеріко Гарсії Лорки»
- Тетяна Терен: Страут пише на теми, які я найбільше ціную в літературі – стосунки дітей і батьків, дитинство
- Ганна Улюра: Раджу «Походження видів» Дарвіна. Не читала карколомнішого трилера
- Юля Смаль: Люблю солодкі історії про хороших діток
- Сергій Головачов: Раджу книжку мого улюбленого письменника Сергія Пономаренка "Ключ до безсмертя"
- Ольга Деркачова: «Кожній людині, окрім must read, потрібні свої, рідні, книги»
- Віктор Трегубов: В мене відкладені "Мистецтво керувати державою" Тетчер та "Міста для людей" Яна Гейла
- Петро Білян: Всім хто не читав, рекомендую купити і прочитати "Воно" Стівена Кінга
- Дмитро Лиховій: Рекомендую дві збірки розвідок В´ятровича та «Кохання в час холери» Маркеса
- Валерій Калниш: Рекомендую «33 митці у трьох актах» Сари Торнтон
- Сергій Пантюк: Раджу почитати книжку Бориса Гуменюка "Блокпост"
- Яна Дубинянська: Рекомендую «Мізері» Стівена Кінга і «Бомарше» Фредеріка Гранделя
Коментарі
Останні події
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!