Re: цензії
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
Видавничі новинки
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Зірка Мензатюк: «Останнім часом зосередилася на підлітковій літературі»
На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця Зірка Мензатюк.
- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- Боюся, моя лектура дещо специфічна…
Називатиму те, що хочеться виділити, що зачепило за живе. Прочитала «Кажу, як на сповіді» Василя Лопати – заключну частину автобіографічної трилогії. То розкішна проза, на додачу до всього вишукано ілюстрована (інакше й не могло бути з огляду на автора-художника). Збірка поезій «Місце сили» Павла Щириці привабила чистотою й художньою справжністю. Цей молодий поет зростає з кожною новою книжкою. Приємною виявилася щира й несуєтлива збірка «Під тінню бджоли» мого земляка Василя Місевича, що живе в Шипинцях на Буковині. А збірка есе з провокативною назвою «У них щось негаразд з головою, у тих росіян» Анни-Лєни Лаурен змусила навіть позаздрити: коли ж то й ми будемо дивитися на чужу інакшість не крізь призму кривд «молодшого брата», а з таким-ось легким усміхом і розумінням.
Дочитала другий том «Ісуса з Назарету» Йосифа Рацінгера Бенедикта ХVІ; він адресований скоріше церковнослужителям, ніж масовому читачеві, зате попередній, перший том – по-справжньому блискуча річ з точними, часто несподіваними поглядами й оцінками, здатними суттєво підкоригувати світогляд. Цілком розумію нашуміле зречення понтифіка – він чи не найсильніший з католицьких богословів, йому потрібно писати.
Вдруге, для відпочинку, перечитала «Несвятые святые» архімандрита Тихона (Шевкунова). Це вже літературний хіт: за рік після виходу продано 1,3 млн примірників цього видання. А от що привабило читачів у «Вічнику» Мирослава Дочинця, так і не збагнула. Чи то ми аж надто любимо пафос (у нас навіть готелі пафосні, на вікнах рюші-перерюші, а шибки немиті). Чи, скоріш, зголодніли за духовністю, а тут вона зручна, як домашні капці: «Не обганяй і не помножуй час. Скорися його звичайному плину. І він винесе тебе, куди належить – у Вічність», «Люби життя таким, яким воно є. І воно полюбить тебе таким, яким ти є». «Навчися і вмій чекати. І тоді переможеш усе». Отже, просто пливи собі, куди тебе несе. Це саме для нас! Але, може, я надто багато чекала від книжки, начитавшись схвальних рецензій. Проте мені значно більше заімпонував роман «У царстві вертухаїв» покійного Михайла Івасюка – написано просто, чесно й переконливо.
Останнім часом зосередилася на підлітковій літературі. Прочитала «Сутінкову сагу» Стефені Маєр, від якої дівчатка фанатіють (не всю, тільки перші дві частини, на більше терпіння не вистачило). Така собі гримуча суміш містики й вічного кохання. Втім, вона варта окремої розмови. «Емілі з Місячного Серпа» Лусі Мод Монтгомері – «правильна» книжка, в чомусь актуальна, і все ж то минуле століття. «Маргаритко, моя квітко» Кристіни Нестлінгер – не впевнена, що підліткову книжку варто завершувати двоспальним ліжком. «Летіть, хрущі» у Нестлінгер значно вдаліша.
А ще прочитала рукопис «Весна повертає на літо» Лесі Ворониної, що невдовзі вийде у «Старому Леві» з ілюстраціями Катерини Штанко – то теж буде хороша книженція!
-Як обираєте книжки для читання?
- Намагаюся обминати словесні помиї. З мене задосить і тих матюків, які мимоволі чую на вулиці, аби ще нести їх додому на сторінках книжок. Є автори, чиїх творів не беру до рук – я не літературознавець, усе читати не мушу, отже, читаю, що хочу. Хоча, якщо чесно, - менше, ніж хочу. Начитаність у нас – дороге задоволення, аж надто дороге, зважаючи на гонорари і вчительські зарплати, але говорити цього не прийнято, про це ми соромливо мовчимо. А треба говорити, навіть кричати, бо якщо інтелігенція неспроможна купляти книжки – то куди вже далі?
- Що можете порадити для читання іншим?
- Якщо комусь цікава моя думка, то я вже назвала, що найдужче сподобалося. Хотіла б, щоб і я, і якомога більше небайдужих до літератури прочитали нову збірку поезій (збірку, яку ще не видано, - отож, хай вона з’явиться!) буковинського письменника Бориса Бунчука. То чудовий поет, ще не оцінений, як належало б.
Фото: starlev.com.ua
Додаткові матеріали
- Христя Венгринюк: «Раджу почитати Наталену Королеву»
- Олена Галета: «Зміїний укус, або заперечний дарунок» Ендрю Верніка – чудовий взірець аналізу «великих» метафор на межі науки, релігії, філософії й етики»
- Валентина Вздульська: В оформленні українських дитячих книжок особливо бракує стилю
- Василь Слапчук: «Читання – надто приватна, навіть інтимна справа»
- Олена Герасим’юк: «Планую урізноманітнити своє літературне уявлення про світ працями з фізики, математики, географії. Шукатиму поезію там»
- Остап Сливинський: У мене останнім часом відбувається радикальний злам «читацьких звичок»
- Оксана Форостина: «Я читаю абсолютно все, що пише Сергій Жадан, включно з публікаціями в пресі»
- Олеся Мудрак-Ковалівна: «Думаю, що нині українська література має потужну прозу, що не програє перед світовою»
- Василь Махно: «Із задоволенням читаю нові вірші Оксани Луцишиної, Анни Малігон та Ірини Шувалової»
- Оксана Сайко: «Якщо з перших прочитаних слів я відчула мелодію книги й вона мене захопила – вже не зможу її не прочитати»
- Оксана Думанська: «Порадити людям, які заходять на «Буквоїд», доволі складно — вони добре поінформовані читачі»
- Валерій Калниш: Дітям раджу книги Вестлі Анне-Катаріни, підліткам –братів Стругацьких, дорослим - Памука
- Олена Гусейнова: «Фраза «порадь щось почитати» завжди мене бентежила»
- Анна Хома: «Вибираю книгу просто: гортаю, читаю уривки, і якщо затягує і проситься до рук — купую»
- Інга Кейван: «Роман, який приніс мені неабияке задоволення — це «Діти застою» Василя Кожелянка»
- Роман Черковський: Заходжу до книгарень, гортаю книги, читаю анотації і вибираю те, що сподобалось після випадково перечитаних абзаців
- Катерина Міхаліцина: Діти, які слухали й читали добрі тексти, обов’язково розумітимуть поезію
- Оксана Куценко: «В книжках для дітей є певні «ключі», які ми губимо, виростаючи»
- Юрій Іздрик: «Читаю лише, лежачи в ванні»
- Дзвінка Матіяш: Книги — які радять читати друзі — мабуть, читаю найчастіше
Коментарі
Останні події
- 19.04.2024|18:17Галину Крук номіновано на Griffin Poetry Prize
- 18.04.2024|16:40Автор дитячого фентезі «Кий і морозна орда» розповість про новий мультивсесвіт за мотивами української міфології
- 18.04.2024|15:19Сьогодні у Тернополі Юлія Чернінька презентує "Барні 613"
- 18.04.2024|15:15Відкрито передзамовлення на книгу Вікторії Амеліної «Свідчення»
- 16.04.2024|18:08Помер Дмитро Капранов
- 16.04.2024|18:05Електронні книжки: що і як читають українці?
- 14.04.2024|20:47«Видавництво Старого Лева» започатковує цикл подій про Схід та Південь України
- 10.04.2024|14:36Переклади книжок Асєєва та Жадана номінували на PEN America Translation Prize
- 08.04.2024|17:579 квітня у Івано-Франківську Юлія Чернінька презентує книгу "Барні 613"
- 08.04.2024|13:56Війна та нові співбесідники для України