
Re: цензії
- 21.07.2025|Віктор ВербичПарадоксальна незбагненна сутність жіночого світу
- 16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаПравда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Re:цензії
Тетяна Лемешко: «Покладаюся на власну інтуїцію – серце підказує, що й коли прочитати»
На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця Тетяна Лемешко.
Що Ви читали останнім часом? Ваші враження?
Як письменниця завжди переймаюся непізнаністю людської долі, що подібна до не прочитаної книги. Скільки їх, безцінних, поглинула безвість?.. Останнім часом кохаюся в розкішній потужній прозі Анатолія Дімарова. Нещодавно прочитала його книгу «Прожити й розповісти». Коли перегорнула останню сторінку, збагнула, що це не художній вимисел, а реальне життя автора, який пройшов через пекло Голодомору, війни й сталінських репресій. Його роман «І будуть люди» про незнищенність українського народу нещадно скалічили цензори й редактори, а сам автор змушений був полишити літературу на кілька років... Осмислюючи увесь трагізм людських доль Дімарівської прози, думаю – як усі ці випробування витримує людина? Але ж: «Багато що на світі має силу, та нема нічого сильнішого за людину» (Софокл).
З трьох томів історичного дослідження Володимира Білінського «Країна Моксель, або Московія» дізналася про справжню історію Російської імперії, а не ту, яку нам втлумачували в голови за радянських часів. Та й нині...
Нещодавно моя улюблена поетеса Ліна Костенко виступила в жанрі прози і я з цікавістю прочитала її «Записки українського самашедшого».
Традиційно віддаю перевагу класичній літературі. За взірець – Михайло Коцюбинський. Із шостого класу залюблена в його книгу «Дорогою ціною», яка відкрила мені незглибимий світ людської душі... Частенько повертаюся до прози Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Миколи Гоголя, Марка Вовчка, Григорія Косинки, Богдана Лепкого, Григора Тютюнника.
Нещодавно перечитала книги: «Предтеча» Василя Шевчука, «Лебедина зграя» Василя Земляка, «Сократ» Йозефа Томана й Мирослави Томанової (переклад з чеської Дмитра Андрухіва).
Суть людського існування шукаю в «Святому письмі», а також у книгах Олександра Клізовського «Основи світорозуміння нової епохи», Кларисси Пінколи Естер «Жінка, що біжить з вовками», Ернеста Юнгера «На мармурових скелях» (переклад з німецької Євгена Поповича). Намагаюся збагнути «Світ Канта» Манфреда Гаєра (переклад з німецької Лесі Харченко). Глибоко вразив мене і психологічний роман «Моя тінь» Кристіни Фалькенланд, який блискуче переклала зі шведської Галина Кирпа.
Захоплююся словниками – іноді читаю їх, як художню книгу. Скажімо, Словник Української мови Бориса Грінченка, Фразеологія перекладів Миколи Лукаша. А який розмай слів у Практичному словнику синонімів української мови Святослава Караванського. Цікавлять мене і словники української та грецької міфології.
Не читаю модерної прози і поезії, в якій автори каструють мову, послуговуються сленгом, а то й матюками, описують примітивні фізіологічні сцени.
Завжди біля серця книги Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Богдана-Ігоря Антонича, Євгена Плужника, Василя Симоненка, Василя Стуса, Бориса Мозолевського, Миколи Вінграновського, Євгена Дорошкевича, Дмитра Чередниченка, Галини Кирпи, Михайла Горлового Ярослави Павличко.
Найсвіжіші, незабутні враження від чудової збірки Юрія Ряста «Мати і сонях» (видання друге, доповнене). Це вінець поминальний до 90-ліття його матері Євдокії, а водночас і всім матерям-страдницям, які несли на своїх плечах увесь тягар лихоліть, зберігши генетичний код української нації.
Відпочиваю душею у барвистому світі дитинства «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері (переклад з французької Леоніда Кононовича). Люблю «Блакитну дитину» Анатолія Дімарова і його дивовижну казку «Для чого людині серце». А також книжки дитячих поезій Галини Кирпи «Слон мандрує до мами» – художнє оформлення Оляни Рути, «Різдвяне мереживо» Наталі Любиченко – художнє оформлення Катерини Міщук. Зачитуюся цікавими пригодами киці Волошки, що замешкала в новій книзі Дмитра Чередниченка «Чого Волошка запишалася». А завдяки перекладу Галини Кирпи відкрила для себе чудову норвезьку письменницю Осу Ган Шведер. Поринаю в її «Сни шовкопряда» і знайомлюся з дівчинкою Юсефіною та її улюбленим китайським поетом Лі Бо.
Як обираєте книжки для читання?
З осторогою ставлюся до «розкручених» авторів, бо не завжди популярність свідчить про якість творів. Покладаюся на власну інтуїцію – серце підказує, що й коли прочитати. Обов’язково читаю подаровані книжки. Дослухаюся порад друзів.
Які книжки можете порадити іншим?
На колір і смак товариш не всяк... Тяжко щось радити. На мою думку, піар-твори приходять і відходять, а «В літературі залишається тільки те, що має характер сповіді» (О. Блок).
Додаткові матеріали
- Віктор Марущенко: «Сучасній людині вдома досить мати Біблію, твори Шекспіра і Достоєвського»
- Сергій Цушко: «Буфонади в літературі не визнаю»
- Катерина Міщук: «Відповіді на свої життєві питання читач може отримати зовсім несподівано…»
- Василь Карп´юк: «Часто повертаюся до улюблених авторів і завжди тішуся їхнім новим книгам»
- Оксана Шалак: «Коли читаю та перечитую поезію і прозу, керуюся тільки власними вподобаннями, відчуттям справжності»
- Марина Соколян: «Я би радила читачам не зациклюватися на якомусь одному жанрі»
- Артем Чех: «Початих книжок і не перелічити. Тільки дочитувати немає часу...»
- Богдан Пастух: «Серед крику сучасного рекламно-хапального дійства все частіше хочеться повертати голову назад»
- Ірма Вітовська: Книжки обираю стихійно
- Маріанна Малина: «Читання — це справа настрою. Іноді тягне на жахіття»
- Олексій Цвєтков: «Читаю зараз книгу американського філософа Рональда Дворкіна «Справедливість для їжаків»
- Микола Азаров радить читати Германа Гессе та Генріха Манна
- Анна Малігон: «Раніше не мала шкідливої звички недочитувати книг, а зараз таки грішу»
- Тетяна Винник: «Коли вдається знайти в книгарні гарну, прекрасно оформлену, дитячу книжку, не дивлюся на ціну»
- Володимир Чернишенко: З величезним задоволенням перечитав збірку дорослих оповідань Кіплінґа з веселенькою назвою «Місто страшної ночі»
- Галина Кирпа: «Оскільки я ніколи не мала шансів на те, що колись-таки по-справжньому виросту, то люблю читати книжки для дітей»
- Олексій Порвін: «Коли мова йде про книжки — особливо важко сказати «я вибираю»
- Наталка Поклад: «Мені незатишно в світі, який творить, так звана, модерна література, нашпигована лайкою, фізіологією і жорстокістю»
- Оляна Рута: «По-справжньому глибокі речі не можуть гучно кричати»
- Катерина Єгорушкіна: «Вибір зазвичай буває ірраціональним»
- Костянтин Коверзнєв: «Якими нещасними людьми є ті критики, що й справді намагаються читати все підряд…»
- Олег Петренко-Заневський: Молодшим читачам я б порадив просто більше читати
- Рауль Чілачава: «До улюблених поезій повертаюсь безліч разів, а з прозою це роблю вибірково, за настроєм»
- Олена Захарченко: «Коли відчуваю, що стала якась надто занудна, то читаю щось простеньке і веселеньке»
- Тимур Литовченко: «Порадив би читати якнайбільше української україномовної фантастики»
- Божена Городницька: «З приходом осені виникла потреба у поезії»
- Галина Малик: Найбільше враження — від віршів Ірини Надворної, давно не читала такої сильної молодої поезії...
- Юрій Завадський: «Я намагаюся видавати те, що сам хочу бачити на своїй книжковій полиці»
- Світлана Богдан: «Нова дитяча книга Галини Ткачук «Вікно до собаки» – дуже весела і цікава книга»
Коментарі
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року