Re: цензії

19.09.2019|Ніна Головченко
Збірка поезії «Любов довготерпить» (2019) Оксани Радушинської
18.09.2019|Микола Гринь, член Національної спілки журналістів України
Талановитий син завороженого Придесення
17.09.2019|Богдан Мельничук, Ігор Фарина, письменники
Оспівування весни спресованого часу
16.09.2019|Андрій Дахній, доктор філософських наук
Екзистенційний досвід поета: творчість у світлі Memento amare
16.09.2019|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на Тернопіллі
Впливає серце у ріку щодення
16.09.2019|Ігор Зіньчук
Розплата за непрощені гріхи
Гіперпростір як відкритий твір (з книги «Від не-початку і до не-кінця»)
Безцінні скарби Сергія Дзюби
15.09.2019|Сергій Синюк
Про сучасність через призму історії
14.09.2019|Марія Грицюк, Івано-Франківськ
«Нехай прибереже свою реть лях, а ми тим часом помислимо…»
Головна\Re:цензії\Що читати?

Re:цензії

18.04.2011|10:58|Буквоїд

Оксана Луцишина: Читаю або дуже вишукану літературу, або романи про зомбі чи голлівудських дружин

На питання «Що читати?» відповідає письменниця та перекладачка Оксана Луцишина

- Що Ви читали останнім часом?

- Меню в мене досить різноманітне, але все, за браком ліпшого слова, робоче. Як усякий дисертант-філолог, я читаю навіть тоді, коли я не читаю, і тому питання «що я читаю зараз» для мене доволі абстрактне. Та все читаю – Дельоза і Гваттарі, Бруно Шульца, Вальтера Беньяміна, Асю Джебар, Роберто Боланьо, Маріам Петросян, Сезара Аіру, Антоніо Лобо Антунеша. Я взагалі плавати люблю більше, ніж читати, і саме тому, що це необовязково.
Повертаючись до книжок – я дуже шаную Дж. М. Коутзі (його ще транслітерують як Кутзее або транскрибують як Кьотсе, але, по-моєму, він Коутзі, принаймні тут усі так кажуть). Для мене він – один із найкращих на сьогодні письменників англомовного світу. Це, звісно, моя дуже скромна і дуже особиста опінія. Я багато його книжок прочитала, і мені важко сказати, котра сподобалась більше. Ось зараз читаю «Літо». Це його вигадана біографія, тобто біографія Дж. М. Коутзі, але не нобеліанта, визнаного у світі, а такого собі південноафриканського невдахи, невдахи в усіх сенсах – від особистого до історичного. Білошкіра людина у Південній Африці – це історичний невдаха. Коутзі не можна читати «запоєм», принаймні, у мене не виходить - пише він лаконічно і позірно сухо, але прочитаєш так сторінок із тридцять і відчуваєш, що зараз або розридаєшся, або тобі порве нутрощі. І відкладаєш книжку. Чи я би рекомендувала Коутзі? Залежно кому. Якщо людина має письменницькі нахили, тоді однозначно так, бо в Коутзі можна багато навчитися.

Ось нещодавно відкрила для себе Річарда Фленегана. «Гульдова книга риб». Це історія Тасманії, але не та, котру розміщують у туристичних довідниках, а справжня, забута – історія тюрми, колонії для злочинців і взагалі колонії. Коли читаєш, то думаєш, що це просто сюрреалізм, вигадка – бо там є і вигадка, – але переважно це правда. Розповідь ведеться від першої особи, в´язня, такого собі художника-самоука Гульда, котрий малює риб. Спершу роман мене дратував, я люблю, як я вже сказала поверхом вище, речі лаконічні, а у Фленегана стиль зовсім інший, декоративніший. Десь віддалено нагадує «Трістрама Шенді», але не в сенсі наслідування, а в сенсі гри. А потім захопило. Це дуже смішний і дуже трагічний роман, і, по суті, дуже філософський – критика Просвітництва і західної цивілізації взагалі. Особливо дісталося Вольтеру.

- Які книжки можете порадити для читання іншим?

- Мене часто питають, що б я порекомендувала почитати, але хіба вгадаєш, кому що сподобається? Ось привозила мамі Коутзі, «Безчестя», вона любить серйозну літературу і читає англійською,– а їй воно щось не дуже. До того ж, я помітила за собою таку річ: я читаю або дуже вишукану літературу, в усіх відношеннях якісну, повчальну і гідну високих нагород, або знаходжу собі якийсь роман про зомбі чи там голлівудських дружин. У першому випадку я-снобка презирливо поглядає на мене-плебейку, у другому випадку я-плебейка регоче з мене-снобки; рівновагу підтримано, можна наплювати на книжки і піти, нарешті, в басейн.



Додаткові матеріали

09.04.2011|12:29|Re:цензії
Тетяна Щербаченко: Раджу прочитати «Зеленый шатер» Уліцької
07.04.2011|13:40|Re:цензії
Дана Рудик: «Записки самасшедшого» – біопсія злоякісної пухлини сучасного суспільства»
30.03.2011|12:00|Re:цензії
Костянтин Коверзнєв: «Серед нас живуть два геніальні поети – Станіслав Вишенський і Василь Голобородько»
26.03.2011|10:55|Re:цензії
Пилип Селігей: «Рідко читаю видання, яким не виповнився рік, – чекаю доки спаде ажіотаж»
24.03.2011|07:26|Re:цензії
Сашко Лірник: «Якщо відчуваю що книжка «не йде» – кидаю її»
20.03.2011|09:59|Re:цензії
Станіслав Цалик: Раджу прочитати «Украинский национализм: ликбез для русских»
18.03.2011|07:40|Re:цензії
Григорій Гусейнов: «Порадник з мене нікудишній, але я точно знаю, що ті, хто постійно читає журнал «Кур’єр Кривбасу», у виборі ніколи не помиляться»
15.03.2011|13:42|Re:цензії
Марія Шунь: «До прози в мене не таке пієтетне ставлення, як до поезії»
11.03.2011|12:03|Re:цензії
Григорій Семенчук: «Чапаев и Пустота» — обов’язковий device до будь-яких психопрактик
09.03.2011|10:08|Re:цензії
Наталя Пасічник: «Одні книжки старіють, інші завжди залишаються актуальними»
02.03.2011|08:14|Re:цензії
Олександр Гаврош: «Відкриваю для себе українську дитячу літературу»
25.02.2011|10:38|Re:цензії
Дмитро Чекалкін: «При виборі книги орієнтуюся на улюблених авторів»
23.02.2011|07:10|Re:цензії
Світлана Пиркало: «Записки українського самашедшого» - не прозовий дебют, а дебют полеміста чи соціального коментатора
21.02.2011|07:15|Re:цензії
Юрій Андрухович: Раджу обов’язково прочитати «Ґоттланд» Маріуша Щиґела
10.02.2011|22:51|Re:цензії
Сергій Жадан: Рекомендувати до прочитання книжки – справа невдячна
23.12.2010|07:35|Re:цензії
Вікторія Черняхівська: «Всі книжки читаю немов автобіографічні»
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери