- Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що ні?

- Я, як правило, читаю кілька книжок одразу. Поки був у Києві та Львові прочитав три чи чотири книги авторів, які живуть в Україні.
От є у вас поет Наталія Бєльченко з чудовою книжкою «Звірятко у ландшафті» - серед вишуканих, ідеально зроблених, щоправда, часом позбавлених пізнаваного авторського голосу віршів, є кілька шедеврів, чесне слово.

Дві повісті Лембіта Короєдова прочитав, я зараз спишуся із ним, тому що в нього, що називається, великий письменницький потенціал - хіба що його псевдонім особисто мені ріже слух: книжку, на обкладинці якої б, значився такий автор, я б точно не купив.

Якийсь Микола Степанченко вручив мені рукопис збірки оповідань «Медсестра» про свій досвід роботи у швидкій і реанімації - чарівна і світла  штука, я спробую допомогти Степанченку із видавцем - це буде користуватися попитом, хоча це й не зовсім література, а своєрідний «людський документ».

Зараз у мене поруч із диваном (я читаю на дивані, або в транспорті) «Кінець фільму» Полякова, збірка старих оповідань Проханова, яку я ще не читав, і розшукав недавно в букіністичних, дуже добротний і світлий роман Зої Прокоп «Своєю чергою», цікава річ Ольги Новикової «Гуру і Зомбі» - Ольга Іллівна не належить до числа моїх улюблених письменників, але там є тонкі спостереження, і взагалі, читаючи її, краще жінок пізнаєш, я в цьому переконався ще коли знайомився з її «Жіночим романом» і «Чоловічим романом».

Останнє моє читацьке захоплення – «Будьте як діти» Володимира Шарова, дуже розумна і незвичайна книга, яка у когось викликала роздратування, але не в мене.

Найбільшу важливу книгу за останні роки написав Олександр Тєрєхов - роман «Кам´яний міст». Твір страшний, мені глибоко чуже за відчуттям, яке залишається у фіналі - відчуття жаху, безвиході і безглуздості буття, і навіть інколи - гидоти буття. Але, Боже мій, як добре це написано!

З приводу «не сподобалося» - напевно, мені не сподобалися «Люди в голому» Андрія Аствацатурова - при тому, що, як я підозрюю, автор цієї книги - дотепний, розумний і привабливий чоловік, нехай і «Ад Маргінем» - видавництво, яка зробила цю книгу, нісенітницю друкувати не стане ... Але, чесно слово, я все одно не дуже розумію, що це, навіщо це і як це може подобатися. Настільки ж чужий мені твір «Поховайте мене за плінтусом»  Санаєва. Відчуття якоїсь млявою гидливості мене не покидає, коли я знайомлюся з подібною літературою, написаної у формі зворушливого доносу на самого себе. Потім, мене не покидає впевненість, що ані Аствацатуров, ані Санаєв нічого більше не напишуть.

- Щоб Ви порадили почитати?

- Ну, я сказав: Тєрєхова. Дуже гарний другий роман Сергія Самсонова – «Аномалія Камлаєва». Інше моє відкриття - чарівний роман Олександра Кузнєцова-Туляніна «Язичник». Обов´язково знайдіть цю книгу, вона вийшла минулого року  - і залишиться надовго, навіть якщо її проґавили одразу по виходу (а її проґавили, не дали жодної премії, і толком не відрецензували). Оповідання цього автора мені сподобалися значно менше, але могутність  «Язичників» це не відміняє.

Нарешті, вийшов тритомник найулюбленішого мого письменника сучасності Михайла Тарковського – «Заморожений час», «Тойота Хреста» і «Єнісей, відпусти!» Це стане класикою, ось побачите.

- Що плануєте найближчим часом прочитати?

- Та чого тільки не планую - постійно якісь книги приходять, дарують багато книг, багато сам шукаю.

Тут, наприклад, вийшла цікава книга «Замовляння і заклинання в російській літературі XIX-XX століть» критика і філолога Олексія Коровашка - там про Тетяну Микитівну Толстую, Сорокіна, Єлізарова, Іванова - але от в цьому розрізі: як вони використовували змови і заклинання у своїх творах. Про це ніхто ще не писав серйозно - Коровашко це зробив, і я вже розпочав читати, десь весело здригаючись від цікавості.

Обов´язково буду читати нові книги Едуарда Лимонова, Дмитра Бикова, Олексія Іванова, Германа Садулаєва ... Дві книжки українського письменника Володимира «Адольфича» Нестеренка мені дуже сподобалися, і я чекаю третьої.

Ну і, нарешті, тут ніби намітився один російсько-український проект, про подробиці поки що не буду говорити. Так що найближчим часом я прочитаю 25-30 українських авторів. Тоді й поговоримо серйозно про українську літературу.