Re: цензії

20.10.2025|Оксана Акіменко. ПроКниги. Що почитати?
Котел, в якому вариться зілля
19.10.2025|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на Тернопіллі
Побачити себе в люстерці часу
19.10.2025|Ігор Чорний
Ковбої, футболісти й терористи
19.10.2025|Марія Кравчук
Третій армійський корпус представляє казку Володимира Даниленка «Цур і Пек»
18.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
«Кожен наступний політ може стати останнім...»
16.10.2025|Наталія Поліщук, письменниця, членкиня НСПУ
Фантастичне й реальне, а також метафора «кришталевого світу» в оповіданні Катерини Фріас «Un anillo misterioso» («Містичний перстень») зі збірки «За синіми і жовтими гардинами» (2025), Іспанія
16.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Поети помирають уранці
08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Зазирнути в задзеркалля
06.10.2025|Ігор Зіньчук
Цікаві історії звичайних слів
28.09.2025|Петро Гармасій
Перестати боятися…

Re:цензії

16.01.2025|14:06|Ігор Чорний

Бориславу не до сміху

Наталя Тисовська. Справа про чорну ропу. К.: Нора-Друк, 2024. 288 с. (Серія: Морок)

Юний Орест (по-домашньому Орко) Лінинський, успішно склавши зимову сесію у львівському Францишканському університеті, приїздить у березні 1905 року до рідного Старого Самбора на вакації. І треба ж такому статися, що прямо на вокзалі він стає свідком раптової та жахливої смерті юної дівчини Марусі – подружки своєї сестри Дори. А за кілька годин Дору заарештовують за підозрою у навмисному отруєнні подруги, яка заходила до дому Лінинських незадовго до трагедії. Звичайно, Орко не вірить у те, що Дора могла скоїти злочин і береться довести її невинуватість. 

Черговий твір київської письменниці Наталі Тисовської «Справа про чорну ропу» написано в популярному нині жанрі історико-кримінального роману (або ж ретродетективу). Події відбуваються навесні 1905 року у Галичини. Локаціями, про які йде тут мова, є Старий Самбір і знайомий нам по творах Івана Франка про ріпників Борислав. Галичина не вперше стає місцем паломництва авторів вітчизняних ретро-криміналів. Успішно оспівали її такі знані майстри жанру як Андрій Кокотюха, Богдан Коломийчук. Проте вони зосереджувались переважно на показі перлини регіону Львова, тоді як Тисовська повела нас до глибинки. У змальованих нею малих містечках життя вирує так само бурхливо, як і у блискучому місті Лева. Тут трапляються особисті трагедії, гучні шахрайства, криваві вбивства тощо. Сюжет «Справи про чорну ропу» і є переплетінням кількох таких злочинів, які зростаються в одну кримінальну справу.

Візитівкою цієї книжки є її особливий стиль. Письменниця використовує як у мові героя та персонажів, так подекуди й в авторських описах неповторну місцеву говірку, яка є сумішшю лексики з української, польської, німецької, юдейської і ще якихось-то мов – мов тих народів, які населяли тогочасну Галичину. Авторка малює майже ідилічну картину інтернаціонального суспільства, яке процвітає під мудрим шістдесятирічним правлінням цісаря Франца-Йосифа І, чий парадний портрет з іронічними коментарями розглядає головний герой у залі суду. В той самий час у сусідні Російській імперії панує безлад, викликаний поразкою у війні з Японією. Обізнані люди пророкують кінець самодержавства, яке пішло на створення парламенту – Думи. В принципі, оригінальний стиль, у якому автори намагаються відтворити історичну говірку описуваних ними людей конкретної місцевості у конкретну епоху, не винахід романістки. Це ж намагаються робити й інші автори історичних творів, починаючи від Вальтера Скотта. Головне тут не впасти у крайність, коли читач практично перестає розуміти й сприймати оповідь. Тисовській це, нашу думку, вдалося. Тим більше, що роман містить спеціальний словник вживаних у тексті діалектних слів. 

Мабуть, через надто юний вік героя і більшості його друзів-сподвижників і ворогів роман сприймається як підліткова література. Надто по-дитячому сприймають навколишній світ Орко та його близькі. Вони в усьому хочуть бачити Добро, яке неодмінно повинно перемогти Зло. Тому й ідуть навпростець у своїх розслідуваннях і викриттях, не замислюючись над наслідками. А світ же не такий добрий, як показує авторка. Орко, Дора, Осипко, Ніля вряди-годи наражаються на смертельну небезпеку, з якої рятуються якимись дивами. Звісно, вони на порозі великого життя, яке вже стукає в їхні серця першим коханням, надіями й сподіваннями на гарне й безтурботне майбутнє. Хочеться побачити їх дорослими людьми, які знайшли свої життєві стежки. Орко напівжартома хоче перейти з філософського на юридичний факультет. Хто зна, може перед нами початок великого циклу про «Розшукове бюро Ореста Лінинського»…    



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

25.10.2025|11:58
Як підготуватися до Радіодиктанту національної єдности - поради від філологині Інни Літвінової
25.10.2025|11:51
У Львові вручили премію імені Богдана Ігоря Антонича 2025 року
21.10.2025|11:27
У Луцьку презентували посібник із доступності для культурних подій
21.10.2025|09:36
Любомир Стринаглюк презентує у Львові збірку поезії «Докричатися до живих»
20.10.2025|18:59
Коти, книжки й доброта: у Києві проведуть благодійну зустріч із притулком «Мурчики» і презентують «Таємничий світ котів»
20.10.2025|15:43
Роман «Укриття» Людмили Петрушко: гімн добру і силі духу
19.10.2025|19:30
«Їжа як комунікація»: У Відні презентували книги Вероніки Чекалюк
19.10.2025|10:54
Поети творять націю: у Львові 8-9 листопада відбудеться II Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
18.10.2025|10:36
"Дівчина з кулею": В США вийшла англомовна збірка віршів української поетки Анни Малігон
17.10.2025|18:42
Екранізація бестселера Андрія Куркова «Сірі бджоли» виходить у прокат: спецпоказ у «Жовтні» з творчою групою


Партнери