Є у нас, українців, мрія. Знайти старовинний скарб, та такий великий, щоб його вистачило на те, аби відбудувати Україну, зробити її багатою і міцною. Ото й вигадуємо собі якісь скарби наших гетьманів – Полуботка, Мазепи, Розумовського, які колишні керманичі українців приховали свого часу на нашій землі або десь у заморських краях від царських зайд. І пишуться й пишуться про це романи й повісті, переважно авантюрно-пригодницького жанру. Згадаймо хоча б «Поклади золота» Володимира Винниченка. От і новий роман Лори Підгірної «Таємниця святого Флоріана», другий з циклу «Інеса Путс. Панянка-детектив з Проскурова» про це, про пошуки старовинного скарбу, який допоміг би відродити рідне місто героїні твору та його авторки – Кам’янець-Подільський. Проте це лише один з лейтмотивів книги, хоча й головний, бо решта мотивів тут також пов’язана з поверненням минулої слави цьому старовинному українському місту.

Лора Підгірна – історикиня за освітою дуже вболіває за імідж Кам’янця-Подільського, за по-справжньому турботливу й науково обґрунтовану реконструкцію його обличчя. Вона часто виступає з критикою дій у цій сфері місцевих можновладців, які, на її думку, тільки шкодять репутації міста, дбаючи, насамперед, про свої власні фінансові інтереси. На цій тезі базується сюжет роману про нові пригоди детектива в спідниці Інеси Путс. В принципі, авторка досить вправно виплутала свою героїню з клубка протиріч, у якому та опинилась наприкінці попередньої книги циклу. Здавалося б репутація Інеси знищена після скандалу з її батьком і єдине, що залишалось би допитливій і емансипованій дівчині – це  або благополучно знову вийти заміж, або сховатись куди подалі, куди не долине відлуння скандалу навколо «Вежі Мінерви», яку очолював покійний Яків Путс. Так ні ж! Інеса не без допомоги впливових друзів змогла владнати особисті справи і навіть отримати ліцензію (!) на провадження діяльності приватного детектива. Поїздка до губернського Кам’янця разом з симпатичним начальником розшукового відділку проскурівської поліції Олексієм Завальським і розслідування скоєного там злочину стає її першою самостійною справою на новому шляху. 

Сюжетно цей роман має багато зав’язків із попередньою книгою циклу. Тіні незабутих предків витають навколо героїні. Проте ця сюжетна лінія хоча і проходить скрізь всю оповідь, не є центральною. Головною діючою особою цього ретродектективу, як не дивно, виступає славний Кам’янець-Подільський. Ми дізнаємось про його минуле, «сьогодення» (1906 рік, коли відбуваються події роману) і навіть майбутнє (1918 рік з пророцтва святого Флоріана). Переймаємось разом з героїнями (а їх у романі аж дві) долею реконструкції старовинного центру міста. Мандруємо його готелями і костьолами, вулицями і рестораціями, де куштуємо фірмові страви подільської кухні, насолоджуючись неповторною атмосферою BElle Epoque, у якій авторка почуває себе досить комфортно. 

І, звичайно, розплутуємо детективні історії, які відбуваються в цьому колоритному антуражі, слідкуючи за розвитком стосунків Інеси й Олексія. А вони залишаються досить напруженими, хоча симпатія між молодими людьми не викликає жодних сумнівів. Кримінальна інтрига розкручується досить стрімко, охоплюючи одночасно кілька історичних епох – 1906 і 1672 роки. Увага авторки і читача концентрується то на одній, то на іншій, немов маятник. Поступово обидві епохи схрещуються і відбувається вибуховий і неочікуваний фінал. 

Поряд з вигаданою парою виступають і справжні історичні персонажі: хитрий і жорстокий подільський губернатор Ейлер, кмітливий дослідник старожитностей і відомий журналіст Міхал Роллє. Десь на задвірках сюжету промайнула й дама з незвичним, хоча й сумнозвісним прізвищем Гітлєр – господарка прибуткового будинку на Польському ринку. Авторка майстерно реконструює людей минулого, намагаючись у цілому дотримуватись тих задокументованих даних, які дійшли до нас із тих часів.   

Хоча ця історія закінчилась, проте пригоди Інеси Путс, хочеться в це вірити, тривають. І невдовзі нас чекає третя книга циклу і повернення до славного історичним минулим Поділля.