Спершу зізнаюся, що мені завжди доволі складно писати огляд на збірки поезій, тому що сприйняття та розуміння віршів у кожної людини різне, індивідуальне, особливе.

Нова книжка Олександра Козинця «Ластовиння» — це досвід, переживання, відчуття автора впродовж 2019–2022 років: пандемія коронавірусу, ізоляція, потім відкрита війна росії проти України, яка триває з лютого 2014 року. Показово, що автор прагне в кожному своєму вірші нести читачам надію, світло, віру в добро та краще майбутнє та неодмінно — в перемогу України.

Тема любові до України, стійкості нашої країни є однією з провідних у збірці:

«І таки зупинила! Сама відстояла себе,

Гола й сплюндрована, без перебільшення.

Та чому ж, моя рідна, ти й далі ходиш по колу

Й ніяк не стаєш щасливішою?»[1]

Характерною особливістю віршів є те, що вони спонукають до роздумів. Збірку написано так, що читач наче проходить свій шлях від болісного прийняття війни, з усією трагічністю ситуації — коли залишаються сиротами діти, багато людей змушені покинути домівки, мільйони українців втратили все, що в них було — до повільного, поступового відродження України як вільної європейської держави з тисячолітньою історією та культурою.

У вірші «Намальована перемога» зворушливо змальовано відчуття хлопчика, який чекає повернення батька з війни на сході України:

«Хлопчик сьогодні ввечері знову малюватиме мир.

Він давно його вимріяв. І мир таки буде, з Богом!

А поки ж радіє: тато зі Сходу йому надіслав зефір

Та записку: «Спасибі, що малюєш мені перемогу!»»[2]

Ще однією важливою темою книжки є віра в Бога, довіра до Творця в кожному слові, вчинку, справі. Глибоким за змістом є вірш «Слід молитися», у якому оспівано силу молитви, при цьому найголовніше, на думку автора, щоб молитва була щирою, промовленою не стільки вустами, як серцем.

Болісна й тема збагачення в час війни. Поки хлопці та дівчата віддають свої життя, втрачають здоров’я на полі бою, у запеклій, кривавій боротьбі з російським окупантом, деякі чиновники тут, у тилу, накопичують статки. Ось такі провідні теми першої частини збірки про війну.

Під час читання другої частини збірки про мир, складається враження, що автор може написати вірш на будь-яку тему: тут поезії про станції метро, про перемогу світла над темрявою, про суспільні страхи під час пандемії коронавірусу, вірші, присвячені дорогим людям, роду, філології чи філософії або ж просто рядки для друзів, мами чи маленького похресника.

Олександр Козинець дуже щирий зі своїм читачем, він закликає кожного з нас бути відвертим зі світом, чесними з собою та оточенням, шукати свій талант і шлях. Головне — з вірою у власні сили, перемогу світла над темрявою у всіх проявах. На чиєму боці залишитись — то вже вибір кожного, хто читатиме цю світлу в усіх значеннях книжку.

[1] Олександр Козинець «Ластовиння» : збірка поезій. Київ : Видавництво «Ліра-К», 2023. — с. 15

[2] Там само – с. 47

Світлина з сайту автора книжки ©kozynets.com.ua