Востаннє я літала років у десять. Та й те траплялося лише у снах. Але цього року мені знову вдалося відчути задоволення від польоту. І вже не уві сні, а в реальному житті. І я тепер літаю, вдивляючись у небесну блакить з надією отримати свій знак-підказку...

Листи з неба

Дебютний роман Олександра Козинця «Картка Марії» побачив світ восени 2020 року, та я вже сміливо можу назвати його найтеплішим з-поміж усіх мною прочитаних за останні кілька років.

Ця книга, ніби лист від небесних янголів, народилася з-під пера обраного ними автора, щоб мандрувати серцями читачів та змінювати наш світ на краще. Це історія про невипадкові зустрічі, про глибину й духовність, про любов і тепло, про світло й щастя, яке кожен може в собі відкрити. 

Стежка до себе 

Головний герой роману, Владислав Карпенко, живе звичайним життям. Має престижну роботу, стару, як світ, душу талановитого митця й кохану дружину Людмилу, яка віддано любить його. Здавалося б, для повного щастя цьому чоловікові нічого не бракує. От тільки робота вже давно не приносить йому задоволення, а травми й комплекси, що переслідують Влада з дитинства, не дозволяють бути відвертим із собою та оточенням, заважають дивитися на світ широким поглядом, насолоджуючись кожною миттю. У лабіринті долі Влад не може самотужки знайти правильний шлях, світлу стежку до себе. І в цьому йому допомагає... Діва Марія!

Так-так, та сама Діва Марія! Одного зимового вечора, в образі літньої пані, вона сідає поруч із Владом у трамваї. Ошелешений чоловік довго сперечається з таємничою незнайомкою, яка стверджує, що вони вже бачилися раніше. І не колись, а сто двадцять чотири зими тому!

Владова реакція не дивує жінку: вона передає йому свій різдвяний подарунок — загадкову картку, на якій чоловік бачить напис: «Щастя зі знижкою» і код #82669.

Цій картці з допомогою Влада згодом судитиметься відкрити ще дванадцять «стежок до себе»... 

Саме так розпочинається рік для всіх героїв роману «Картка Марії», сповнений найтепліших знайомств, несподіваних відкриттів, внутрішніх зростань та злетів!

Хронологія й герої

Події в романі тривають дванадцять місяців. П’ятдесят дві глави символізують п’ятдесят два тижні календарного року. Разом з героями читач відчуває зміни, які відбуваються в природі зі зміною сезонів, вчиться помічати красу в найдрібніших деталях і душею бачити світло довкола:

«Місто зустріло легким туманом, крізь який активно пробивалося сонце. «Погода ідеально відображає мій настрій, — думав Влад дорогою до метро. — Усе, що встигло зі мною статися за останні дні, — як у тумані. Але я чітко відчуваю тепло і бачу світло довкола».

(Глава 6) 

За структурою «Картку Марії» можна порівняти із серіалом. І це не «мильна опера» з передбачуваним сюжетом та картонними героями. Це фактично літературний серіал, де кожна «глава-серія» глибше розкриває попередню, а сюжетна лінія розгалужується, немов гілки дерева. Коріння цього дерева живиться любов’ю і вірою, а Влад і Люда, немов міцний гнучкий стовбур, транспортують «поживу» вгору, до кожної історії-гілочки, до всіх персонажів.

Герої «Картки Марії» — звичайні люди. Вони живуть поруч із нами, говорять українською мовою, гуляють Києвом та іншими містами, п’ють каву з круасанами, люблять, засмучуються, тішаться, живуть!

Про звичні, здавалося б, речі, автор пише глибоко, тепло, мовою неба і світла. «Картка Марії» невидимою стрічкою пов’язує зовсім різних людей, наштовхує їх на потрібний шлях, показуючи кожному героєві унікальний напис-підказку та код #82669. Зерна мудрості автора проростають у душах навіть «найтемніших» персонажів: сила картки Марії виводить їх на світло.

За цей рік усі, до чиїх рук дивним чином потрапляє картка Діви Марії, змінюються до невпізнаваності:

v колишній юрист стає відомим художником;

v молода дівчина вчиться відпускати;

v фрілансерка-критикеса вгамовує внутрішнього бунтівника;

v самотня жінка вивільняє материнську любов;

v масажист-цілитель довіряє поклику серця;

v хлопець-сирота зустрічає рідні душі;

v «самодостатній» бізнесмен закохується;

v письменниця присвячує себе таємному служінню;

v співачка стає писанкаркою;

v мама вчиться розуміти незвичайного сина;

v автомеханік «ремонтує» свій внутрішній світ;

v залізна леді стає собою;             

v талановита журналістка народжується втретє. 

А Влад пізнає справжнє повноцінне щастя й більше не просить на нього знижку:

««Так, мені більше не потрібна знижка на щастя. Я можу відчувати його сповна!» — промовив ледь чутно, крокуючи сходами свого під’їзду. «Ти заслуговуєш на щастя без знижки. І ти його маєш!» — золотими літерами пробігли перед очима слова Діви Марії.»

(Глава 26)

Автор змальовує Київ, Полтавщину, Мгарський монастир та французьке місто Ліон так, що в читачів, найімовірніше, одразу виникне бажання відвідати всі місця, де розгорталися події роману.  

Символи та їхнє значення

— Сни —

Роман пронизаний знаками й ключами-кодами. Найактивніше автор використовує прийом сновидінь. Бо й справді, якщо день приносить людині безліч вражень, то й ніч має ті враження довершувати, чи не так? І робить вона це за допомогою снів — частинок вічності, які складають невід’ємну частину людського життя й допомагають відкривати незбагненне.

Усім героям «Картки Марії» сняться сни: дивовижна картка втілює свої підказки, а сни стають поштовхом до самопошуків.

За сюжетом роману, й мама Владислава — «експерт» зі сновидінь. Вона має потужний зв’язок із небом , а її сни є ключовими в романі: 

«— Оце так сон! Скільки тебе пам’ятаю, завжди дивувався, як легко ти отримуєш відповіді на різні питання через сни. Мені б так! Дуже дякую, мамо, що поділилася!

— Я ж старша за тебе, з кожним роком усе ближче до раю. Тому й сни такі сняться, — засміялася мама. — Ти й сам зможеш отримувати відповіді на свої питання у снах, якщо захочеш! Необхідна умова — робити людям добро й мати відкрите серце...

— Та ніби й стараюсь, але не завжди вдається. А твій сон — підказка, яка дуже мені потрібна саме зараз!»

(Глава 6)

— Числа —

Число «12» в романі — ще один ключ.

Дванадцять цибулин — дванадцять історій людей, до чиїх рук (не)випадково потрапляє картка Діви Марії — дванадцять обраних Небом. Але й свою долю Владислав змінює також. А кожен, хто прочитає книгу —

чотирнадцятий герой з власною карткою Марії. 

— Колії —

Трамвай  у романі символізує перехід із одного стану в інший, шлях додому, до самого себе. Влад безліч разів користувався громадським транспортом, проїжджав ті самі станції тим самим трамвайним маршрутом, але навіть уявити не міг, що одного разу саме в трамваї відбудеться зустріч, яка стане для нього доленосною. Рухаючись коліями, між землею й повітрям, трамвай переносить героя в іншу реальність. 

— Кольори —

У словах та між рядками автор ховає багато ключів-підказок, які можуть вказати читачеві шлях до себе. Навіть сама книга, ще до прочитання, може стати підказкою для того, до чиїх рук вона потрапить.

Та й обкладинка «Картки Марії» також символічна. Два її кольори приховують у собі цілий всесвіт! Червоний символізує любов, а білий — чистоту. І дивовижні квіти Божого Амариліса, що виростають із рук, — схожі на щастя, що проростає в кожному з нас.

— Коди —

#82669... Дивне скупчення цифр! Але щоб не руйнувати інтриги й не давати відповіді одразу на всі запитання, скажу, що #82669 — один із проявів щастя, його таємний пін-код. 

— Душі —

Одна з центральних тем у «Картці Марії» — тема реінкарнації. На думку автора, душі — вічні, а таланти з минулих життів можуть успадковуватися в наступних втіленнях душі.

Чи вірити в це — справа кожного. Проте замисліться на мить: а що, як у вашому тілі нині живе душа видатної людини? І чи не буде цій душі в наступному житті соромно за ваші вчинки? 

P. S. У романі немає нецензурної лайки, поганих новин, пострілів, крові, невдач, розпачу чи насилля. Автор переконаний, що слово — енергія, й набагато приємніше, коли ця енергія — світла. А про негатив і так написано багато, та й багато ще напишуть і без нього.

Звісно, обов’язково знайдеться той, хто назве автора мрійливим романтиком і скаже, що так тепло й легко, як у книзі, в житті не буває, що весь сюжет «Картки Марії» — казка. Але ж так буває. Усе залежить від того, що ми обираємо: зміцнювати віру й жити в любові, як герої роману, чи вважати, що у світі, сповненому негативу, немає місця для щастя.

Та й автор, як мені здається, не має на меті щось комусь доводити чи когось у чомусь переконувати. Він лишень хоче, щоб кожен, хто прочитає роман, замислився над своїм написом на картці, залишеній Дівою Марією.

А може, роман «Картка Марії» стане для когось тим довгоочікуваним «листом з неба», підказкою, поштовхом до дій? Може, саме завдяки цьому сюжету хтось наважиться ввести код #82669 і вдихнути щастя на повні груди? Ніхто не знає, як буде далі, але те, що все в житті трапляється невипадково —правда.

«Хто призначений внести хоча б краплину своєї творчості в працю своєї епохи, має бути готовий до того, що доведеться і з собою боротися, і від чужого осуду відкараскуватися.»

(Глава 45)

На мою думку, автор на сто відсотків упорався із завданням, яке поставив перед собою. Зігріті і втішені, огорнені світлом і радістю, щасливі читачі та читачки в нього вже є. Вони усміхаються і подумки літають.

 Я серед них. Бо ж «Картка Марії» мене також навчила літати.

Літати! І не боятися падати в небо. 

Вірю, що роман підкорить і зігріє ще не одне серце, а теплі слова-відгуки, мов птахи, долітатимуть до автора листами.

Щиро йому цього бажаю! Я безмежно вірю в роман, який встигла полюбити всім серцем. І нехай польоти тривають!