«Невидима нитка життя» саме таким влучним, багатогранним підзаголовком означує свій роман «Бота - фікс» письменник, видавець Юрій Николишин.

Найперше, скажу кілька слів, як саме варто читати цю філософську книгу про духовні цінності та суть життя. Книгу варто читати повільно, роздумуючи над кожною сторінкою. Лише так можна відкрити та краще зрозуміти внутрішній світ її автора і ті поради, думки, настанови, якими письменник щедро ділиться зі своїм читачем.

Як доводить мій власний досвід, вдумливе читання книги допомагає долати негативні думки, апатію, початки депресивного стану. Напевне зараз, коли на кожного з нас з екранів телевізорів ллються потоки негативної інформації про захворювання, злочини, смерть, несправедливість, ненаситну жадобу можновлаців до збагачення, ця книга стане справжнім подарунком, надійним «щитом», щоб, хоч на деякий час, від цього захиститися, краще та глибше зрозуміти, які цінності є найважливішими, аби зберегти людяність та не втратити себе.

«Бота–фікс» – це духовний прототип «Божої частки», що є у нашому серці, яку кожна людина покликана плекати і примножувати через постійне духовне зростання та вдосконалення під час свого земного життя, що є дорогою до Вічності, дорогою до Абсолюту.

Письменник спонукає читача до думки, що незважаючи на численні життєві труднощі та проблеми, з якими стикаємося щодня, не повинні впадати в апатію, бездіяльність та відчай, адже «...Бог живить своїм Духом не задля бездіяльного перебування на землі. Він дав нам волю не просто баламкатися між простором і часом, заклав у душу здібності пізнавати не для якоїсь там забави... Він має Великі Сподівання, в очікуванні чогось Важливого від нас... І бити чолом об землю  – це зовсім не те, чого Він хоче»[1].

В романі дуже відчутна сакральна, молитовна залюбленість автора у рідну Галичину. Тут є місця, де дюди можуть отримати життєдайні сили для духовного відродження, щоб, долаючи негаразди, впевнено йти до своєї мети, досягати високих результатів в улюбленій справі, творчості, бізнесі.

«Галичина! До неї повертаюся знову і знову, як до рідної матері, щоб укотре отримати величезний заряд живої любові, усміхнену ласку теплого слова, найніжніші почуття, гарячий подих душі, щедре благословення на добрі справ[2].

Письменникові близька тема хліборобської праці на рідній землі.

«... молитовно схилені селяни ледь не чолом торкаються землі – і в поцілунку з нею очікують на її взаємність і щедрість... »[3]

На сторінках роману глибоко осмилено цілу низку філософських тем, а саме: призначення письменника, що блискуче передано у сонеті  Олега Заячківського «Іди, як провідник»; творчість, як найвищий вияв місії митця на землі; необхідність у всьому довірятися Богові та робити свою працю добре, завжди на максимумі своїх можливостей; важливість читання книги. 

«Бота - фікс» допоможе  відкрити нові грані таланту відомих львів`ян, що жили і творили у нашому місті в минулому,  створювали духовний простір, який поетеса Ліна Василівна Костенко називає «високовольтною лінією духу, яка проходить крізь віки». Такими подвижниками були митрополит Андрей Шептицький, журналістка, письменниця Софія Яблонська,  її чоловік - магнат граф Станіслав Скарбек, філософ Григорій Сковорода. 

Роман додасть життєвих сил та наснаги, щоб не опустити рук, не впускати в своє серце почуття зневіри та ненависті до життя і людей, а навпаки, продовжувати рух уперед, випромінюючи внутрішнє світло, ховаючи тугу за посмішкою, зберігаючи вогник надії на краще у своїх очах, бо «очі – дзеркало душі.» 

«Суть внутрішньої сили полягає в тому, щоб не падати духом, не віддаватись на поталу розпачу, який є богохульством – наріканнями  криводушимо,  гнівимо Бога »[4] 

Юрій Николишин закликає бути собою, постійно вдосконалюватися, шукати нові можливості особистісного розвитку, досягати своїх власних цілей у міру сил та можливостей, а найголовніше – берегти у своїй душі вдячність Всевишньому за світло кожного нового дня,  за любов, підтримку рідних людей, що поруч з нами кожну мить невидимої нитки життя.

Лише з любов`ю до життя можна повірити в себе, знайти своє покликання, гідно пройти горнило труднощів та земних турбот із вірою та надією в краще майбутнє, яке творимо сьогодні своїми думками, вчинками, наполегливою працею, кожен на своєму місці у всіх сферах суспільства. 

«Працюй! Вдосконалюйся і вдосконалюй все навколо. Полюбиш життя, повіриш в себе!»[5] – ось головний посил, із яким автор звертається до тих, хто наважиться вирушити у подорож на пошуки скарбів думки та слова. 

Кожен читач неодмінно знайде у цій книзі те, що близьке саме  йому і саме тепер, коли перед Україною та світом все більше нових викликів та небезпек, у вирі яких так легко втратити Людяність.