Re: цензії
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
Видавничі новинки
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Дощовик, що рятує душу
Рецензія на збірку «Танго не для нас» Тетяни Череп-Пероганич
Коли чуєш слово «танго», несамохіть уявляєш собі строгі, скуті й водночас такі щиро-пристрасні рухи танцюристів. Такими будуть, вочевидь, і вірші в новій книжці Тетяни Череп-Пероганич, що полюбилася читачам віддавна завдяки збіркам «Ідуть дощі», «Берег любові», «Осінь дорослої жінки»… Тут також у кожному творі з’являтимуться Вона й Він у найрізноманітніших іпостасях – закохані, збайдужілі, сповнені ніжності, розчарувань, жаги, спогадів – і поповнюватимуть читацьку галерею любовних історій новими сюжетами, що не забуваються.
«Найтепліша ковдра – почуття», – стверджує лірична героїня Тетяни Череп-Пероганич, ніби полемізуючи з тими, хто вимірює щастя побутовим комфортом. Поетеса створює настільки чіткі картини, що читач одразу ж опиняється на місці ліричних персонажів разом з коханою людиною: «У щастя проклали маршрут. Викликаймо таксі! На заднім сидінні цілунки, обійми, глінтвейн...», «Ти розбив моє серце... Я й не знала, що серце б’ється», «Кошенятком маленьким в обійми надійні пірнути і відчути тепло» … В її героїв кохання – це безперервна дія, рух, про що говорить строфа одного з віршів, складена повністю з дієслів, слів дії: «Танцювала, злітала, кружляла, міцніла, сподівалася, тішилась, вірила, мліла... Шаленіла, раділа, хотіла, жадала, пломеніла, хміліла, не боялась, кохала». Авторка не розкидається сентенціями, але вони, коли є, назавжди врізаються в пам’ять: «Скільки ж треба було разів впасти, щоб піднятися і нарешті піти?», «До перемоги всі шляхи ведуть», «Бо якщо любиш – гаряче не обпікає».
Образ коханого в Тетяниних віршах філіґранно сплітається з морськими пейзажами, сніговіями, листопадами, пахощами свіжих грибів, променями кучерявого сонця в лісі, романтичними інтер’єрами – від кімнати у звичайнісінькій оселі до салону автівки. І весь цей світ – навдивовижу мобільний, живий, синестетичний.
Більшість поезій Тетяни Череп-Пероганич – про вічні цінності. Саме тому тут природно почуваються персонажі, які слухають Ліста в навушниках, ще не розуміючи, щоправда, що не зможуть бути щасливими з тими, хто задивляється на себе у вітрину (символ примітивного світовідчуття, егоїзму). Тут жінка перетворюється на віолончель, а її суперниця – на скрипку (чи, може, суперниці й немає, то все ревнощі героїні?). Втім, хто сказав, що вічне, духовне несумісне з інстаграмом? А хто сумнівається в тому, що жовтогаряча піжамка може бути звабливою, якщо поряд – людина, з якою попереду ціле життя?..
Дуже добре вдається поетесі ліро-епос. Вільний вірш «Непорочні» має чітку та зрозумілу фабулу. Але ця фабула – лише один зі складників цього справді пронизливого тексту. Авторка безпомильно розгадує емоції, відтворюючи безмовні крики двох душ. «Непорочні» розповідає про наболіле, про все ще, на жаль, актуальне – війну, відшукує постаті, сховані за кадром, і виводить їх на сцену. Як і у випадку з віршем «Грибочки», де в центрі уваги – не сам герой (про нього хай краще напишуть безпосередні учасники й очевидці подій), а ті, що тут, у тилу, лишилися без нього сиротами. Зависоку ціну заплатив він за те, щоб дідусь і малий хлопчина могли збирати маслята в тихому лісі, хоч ми з вірша не знаємо достеменно – чи то був воїн, чи волонтер, чи просто випадкова жертва війни в оточеному бойовиками місті. Що ж, нехай цю загадку кожен читач розгадає для себе…
Історія жінки, яка раз у раз міняла, як зараз кажуть, аватари, а по суті – життєві ролі, аби лиш стати щасливою, має позитивне завершення. Коли тобі постійно заважають, коли тебе нищать морально й фізично, ти збираєш цей гіркий досвід, вчишся на власних спотиканнях і врешті-решт розумієш, що тобі потрібно, але такої щирої, дитинної довіри до людей ти вже не матимеш. Важко сказати, чи авторка шкодує про втрату дитинності героїні а чи радіє, що життя загартувало дівчину. Проте з упевненістю скажу: «Вона уявила себе одного разу птахою» – вірш, однозначно вартий того, щоб його прочитали, пропустили крізь себе. Особливо чоловіки.
А ось ще одна постать, на якій схрестилися прожектори мисткині. Це, здавалося б, проста жінка, яких тисячі – ну що про неї можна такого написати? А виявляється, що ми нічого не знаємо ані про її внутрішній світ, ні про боротьбу з собою. Відоме лише незвичне ім’я – Ванесса. І перед нами відкривається її життєвий шлях, недарма ж і твір названо «Дороги», хоча тут не буде жодних мандрів – навіть до сусідньої вулички, – а тільки в часі, та й то… Тетяна Череп-Пероганич відновлює своєю творчістю біблійну справедливість: останні, непомітні, маргінальні стають першими…
Оптимізм і сила духу героїнь незнищенні. Навіть якщо дощі життя розмивають дорогу, ці міцні, незламні жінки знаходять і гумові чобітки, й рятівний плащ-дощовик, аби йти далі. Так, ця книга – про Жінку, дивне творіння Господа. Про грішну й богорівну Жінку, яка у збірці Тетяни Череп-Пероганич багатолика, але дух її – єдиний, всюдисущий, як сам Бог. І вона – сама Любов, як і Бог. Любов, яка спопеляє і зцілює душу. Любов, яка спалює листи й мости та народжує нове життя. Любов, якій не підвладний час. Її Любов…
Коментарі
Останні події
- 19.04.2024|19:24"Бородатий Тамарин" готує до друку книжку Роберта Пíрі "Північний полюс"
- 19.04.2024|18:17Галину Крук номіновано на Griffin Poetry Prize
- 18.04.2024|16:40Автор дитячого фентезі «Кий і морозна орда» розповість про новий мультивсесвіт за мотивами української міфології
- 18.04.2024|15:19Сьогодні у Тернополі Юлія Чернінька презентує "Барні 613"
- 18.04.2024|15:15Відкрито передзамовлення на книгу Вікторії Амеліної «Свідчення»
- 16.04.2024|18:08Помер Дмитро Капранов
- 16.04.2024|18:05Електронні книжки: що і як читають українці?
- 14.04.2024|20:47«Видавництво Старого Лева» започатковує цикл подій про Схід та Південь України
- 10.04.2024|14:36Переклади книжок Асєєва та Жадана номінували на PEN America Translation Prize
- 08.04.2024|17:579 квітня у Івано-Франківську Юлія Чернінька презентує книгу "Барні 613"