
Re: цензії
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
- 06.08.2025|Валентина Семеняк, письменницяЧас читати Ганзенка
Видавничі новинки
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Цей теплий «Шлях південного вітру»
Кулінська А. Шлях південного вітру: лірика.– К.: ЛА «Друге дихання,2020. – 106 с.
Узбірці віршів Аріни Кулінської «Шлях південного вітру» молода поетеса з Чернівців намагається розібратися з внутрішніми проблемами, які з’являються в кожної поетеси її віку незалежно від країни та мови, якою вона пише. Вже в своєму «Пролозі» вона показує роздвоєність між фізичним світом і внутрішнім голосом ліричної героїні, коли її внутрішнє «Я» вступає в суперечку з фізичним «Я».
Кулінська – фаталістка. У вірші «Перехрестя» проводиться ідея обумовленості всього, що відбувається з людиною. Відтак людина народжується з уже готовою життєвою програмою. Для фаталіста закономірність завжди домінує над випадковістю. Навіть життєвий вибір завжди робиться на користь запрограмованого долею. І якщо кохана жінка не може бути щасливою з коханим чоловіком, то значить це не її доля. Фатум володіє безповоротною силою і веде людину призначеною її дорогою.
Все, що долею вже даровано,
Буде ж нею лише й влаштовано.
Лий же сльози гіркі та радісні,
Від любові стрибай до ненависті.
Все в твоїх руках, крім коханого,
Наче сонечка блиск весняного.
Дорога життя вимагає руху, адже саме в дорозі людина знаходить усе, що їй потрібно для самореалізації і втрачає все, що їй заважає здійснити плани, записані в книзі долі:
Елегія мандрів настирливо просить уваги,
Звертає думки до незвіданих досі вершин.
В постійному прагненні руху свої переваги:
Звикаєш до багатогранних життєвих глибин.
Розчарування і сумніви – неминучі супутники в дорозі. Вони, як злі демони, які нашіптують тобі на вухо, що твоя дорога веде в іншу сторону, що ти згубила себе, бо разом з тобою мандрують засліпленість, приреченість, нікчемність, а попереду тебе чекають невезіння і крах твоїх мрій і світлих намірів. В такі моменти людині хочеться зупинитись, вона вже не впевнена в правильності свого руху, вона ніби замерзає. Цей життєвий ступор передано у вірші «Арктика»:
Сиджу і прокручую плівку самознищення,
Задумливо зважую кожен кадр, жену його геть,
Сортую моменти нікчемності й вивищення;
Недавно гребла, як спортсмен, а тепер посувають ледь-ледь.
Іноді дорога лякає, як нова цифра прожитих років. Особливо, якщо ти керуєшся розумом, а не силою інстинктів. На відміну від гарячих почуттів розум завжди холодний і змушує в усьому сумніватися. Для жінки в такі моменти опорою стає близький чоловік, а якщо його немає, вона змушена знайти в собі сили йти сама. Цей внутрішній стан самотньої жінки відтворено у вірші «Рубіж».
Повернутись назад – на початок чи там, де спинилась?
Новий відлік ведуть нові цифри в моєму досьє.
Я здолала рубіж, і дорога в минуле закрилась;
Мабуть, легше не падати духом, як поруч хтось є.
Якби мене хтось запитав, хто не навчений зчитувати рефлексії і переживання в поезії, хтось, для кого вірші – лише слова з римами, про що книжка «Шлях південного вітру», я б сказала так: це книжка молодої жінки на початку своєї життєвої дороги. Вона вирушає в далеку дорогу сама, вона не знає, що чекає її попереду, але вона мріє, що це дорога, яка веде до моря. Це передчуття Єви, що вирушила до теплого моря, де її чекають райський сад і її Адам. А правильний рух їй підказують лише голос серця і теплий подих південного вітру.
Коментарі
Останні події
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
- 25.08.2025|17:49У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
- 25.08.2025|17:39Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
- 23.08.2025|18:25В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 20.08.2025|19:33«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
- 19.08.2025|13:29Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині