
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Цей теплий «Шлях південного вітру»
Кулінська А. Шлях південного вітру: лірика.– К.: ЛА «Друге дихання,2020. – 106 с.
Узбірці віршів Аріни Кулінської «Шлях південного вітру» молода поетеса з Чернівців намагається розібратися з внутрішніми проблемами, які з’являються в кожної поетеси її віку незалежно від країни та мови, якою вона пише. Вже в своєму «Пролозі» вона показує роздвоєність між фізичним світом і внутрішнім голосом ліричної героїні, коли її внутрішнє «Я» вступає в суперечку з фізичним «Я».
Кулінська – фаталістка. У вірші «Перехрестя» проводиться ідея обумовленості всього, що відбувається з людиною. Відтак людина народжується з уже готовою життєвою програмою. Для фаталіста закономірність завжди домінує над випадковістю. Навіть життєвий вибір завжди робиться на користь запрограмованого долею. І якщо кохана жінка не може бути щасливою з коханим чоловіком, то значить це не її доля. Фатум володіє безповоротною силою і веде людину призначеною її дорогою.
Все, що долею вже даровано,
Буде ж нею лише й влаштовано.
Лий же сльози гіркі та радісні,
Від любові стрибай до ненависті.
Все в твоїх руках, крім коханого,
Наче сонечка блиск весняного.
Дорога життя вимагає руху, адже саме в дорозі людина знаходить усе, що їй потрібно для самореалізації і втрачає все, що їй заважає здійснити плани, записані в книзі долі:
Елегія мандрів настирливо просить уваги,
Звертає думки до незвіданих досі вершин.
В постійному прагненні руху свої переваги:
Звикаєш до багатогранних життєвих глибин.
Розчарування і сумніви – неминучі супутники в дорозі. Вони, як злі демони, які нашіптують тобі на вухо, що твоя дорога веде в іншу сторону, що ти згубила себе, бо разом з тобою мандрують засліпленість, приреченість, нікчемність, а попереду тебе чекають невезіння і крах твоїх мрій і світлих намірів. В такі моменти людині хочеться зупинитись, вона вже не впевнена в правильності свого руху, вона ніби замерзає. Цей життєвий ступор передано у вірші «Арктика»:
Сиджу і прокручую плівку самознищення,
Задумливо зважую кожен кадр, жену його геть,
Сортую моменти нікчемності й вивищення;
Недавно гребла, як спортсмен, а тепер посувають ледь-ледь.
Іноді дорога лякає, як нова цифра прожитих років. Особливо, якщо ти керуєшся розумом, а не силою інстинктів. На відміну від гарячих почуттів розум завжди холодний і змушує в усьому сумніватися. Для жінки в такі моменти опорою стає близький чоловік, а якщо його немає, вона змушена знайти в собі сили йти сама. Цей внутрішній стан самотньої жінки відтворено у вірші «Рубіж».
Повернутись назад – на початок чи там, де спинилась?
Новий відлік ведуть нові цифри в моєму досьє.
Я здолала рубіж, і дорога в минуле закрилась;
Мабуть, легше не падати духом, як поруч хтось є.
Якби мене хтось запитав, хто не навчений зчитувати рефлексії і переживання в поезії, хтось, для кого вірші – лише слова з римами, про що книжка «Шлях південного вітру», я б сказала так: це книжка молодої жінки на початку своєї життєвої дороги. Вона вирушає в далеку дорогу сама, вона не знає, що чекає її попереду, але вона мріє, що це дорога, яка веде до моря. Це передчуття Єви, що вирушила до теплого моря, де її чекають райський сад і її Адам. А правильний рух їй підказують лише голос серця і теплий подих південного вітру.
Коментарі
Останні події
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі