Повість про пригоди, що сталися на самісіньке Різдво із осликом на чудернацьке ймення Хвостик, складається з 13-ти коротких динамічних оповідок.

На початку про ослика дізнаємося, що він є дарунком єпископа для отця Теодора. І жилося йому добре і влітку (серед дитячого табору), і взимку в багатодітній сім’ї панотця. Пригоди починаються з викрадення ослика двома злодіями Карлом і Гогою. Уперше ослик відчуває, що таке кривда, коли його змушують тягти важкий мішок з горіхами, б’ють прутом. Потім він потрапляє  до відлюдника Чучі Божого і починається його дивовижна одіссея. Щоразу в ослика наростає сила до боротьби з кривдниками. Він часто згадує матінку і тата  і своє затишне дитинство, але небезпека робить віслючка сильнішим, змінює його полохливість на мужність.

Ослик пізнає і солодкий, і гіркий бік свободи . Він розмірковує: добре  це чи погано? Однак його копитця дедалі сміливіше торують невідому стежку, він пробує на смак рослинки, якими його ніколи не частували,  спостерігає за комашками, птахами та гризунами,  кротовинням, що ще рухається… Ослик любить життя, тому й воно відкривається для нього палітрою нових барв, смаків і звуків.

Коли темніло, Хвостикові вдавалося знайти нічліг (інколи з великими труднощами). Так, у новорічну ніч йому пощастило потрапити до панського маєтку до турботливих онучок графа – Оніки й Міки, іншого разу він потрапляє в ромський табір. Водночас за Хвостиком полюють і сержант поліції Кузька, і голова села Підгайців Іван Кривдський зі своїм вірним помічником  Коброю. Щоразу навколо малого ослика закручується нова детективна колізія і щоразу йому зустрічаються ті, хто готовий допомогти. Так, земний Мотиль (заводський зварювальник на пенсії) обігрів і нагодував Хвостика у холодну ніч у залізному будиночку. Ще була кобила барона Джекі-Чана – Аліса, яка справила на ослика  неабияке враження. Саме вона стала для Хвостика «менеджером удачі», адже Аліса не тільки знову розпалила вже тліючі жаринки про мрії,  а стала ще й мудрою наставницею: «Як на мій конячий розум, це дуже важливо – мріяти! Адже що нам, підневільним, ще залишається? Однак, на жаль, не кожен на таке здатен. Одним не вистачає фантазії, іншим – віри у неї…»

Спробувавши одного разу себе в ролі артиста вертепу, ослик зрозумів, що він потрібен цьому світові. О, яким було величезним розчаруванням ослика , коли на сцені грав не він: «Хвостику сперло дихання від прикрощів. Він онімів, посірів, здувся, як повітряна кулька. Його підмінили. Розумієте, під-мі-ни-ли! Він, який здолав такий важкий шлях до своєї мрії, став непотрібним…». Але, зрештою Хвостика почули, знайшли і повернули до отця Теодора.

Від книги про ослика Хвостика так і віє святочністю, дивом, вона про те, що свій вибір потрібно щохвилинно підтверджувати дією, про те, що омріяне щастя треба виборювати, навіть страждати за нього.

Одіссея ослика Хвостика завершилася не тільки поверненням додому, зустріччю з овечкою Бертою, але й неочікуваною новиною – у нього з’явилася сестричка Марісабель. Але головне, чого досяг Хвостик – він виріс у власних очах, йому вдалося здолати стільки негараздів і дотягнутися до омріяної різдвяної зіроньки, своєї мрії – знову виступати на сцені.

Ця книжка про віру в добро, у світлих людей, які залишаються навіть у найтемніші часи.

Вміння стояти на своєму – алегорично перегукується з образом Хвостика. Авторові вдалося розкрити поняття справжніх цінностей, змалювати вольові якості, мудрість, і зрештою впертість як позитивну рису на прикладі маленького ослика, який здобув перемогу над неміччю духу. А тому – «ура ослику Хвостику та його друзям! Ура! Ура! Ура!»