Книга це –своєрідна «машина часу», яка завжди поруч, тому що коли читаємо текст, то можемо зануритися в ту епоху, про яку йдеться в книжці, дізнатися про що думали, чим займалися, що відчували люди, які жили за сотні років до нас у найрізноманітніших куточках світу. Книга це –також універсальний спосіб, бодай, спробувати зазирнути в майбутнє... Саме такими є основні меседжі книги «Як читати класиків» літературознавця, критика, доцента кафедри літературознавства «Києво-Могилянської Академії» Ростислава Семківа.  

Думаю, що книга має стати настільною для усіх, хто пише тексти або любить читати. Мені книга допомогла краще зрозуміти літературу постмодернізму і тепер романи Джеймса Джойса «Уліс» та Франца Кафки «Процес» це – не така вже й невідома «планета», яку не наважився підкорити...  

А ще: тепер мені відомо, що як читач, перебуваю десь на 3-му рівні складності тексту. (автор виділяє п`ять таких рівнів!). Список рекомендованої до читаннялітератури в кінці книги, то ще один приємний бонус для вдумливого творчого читання.

Далі спробую поділитися своїми думками та враженнями, хоч їх багато, і, здається, не встигатиму набирати текст настільки ж швидко, як мої думки змінюють одна одну.

 Автор наполегливо радить, що любов до читання потрібно прищепити людині з раннього дитинства і книга ніколи, за жодних обставин не повинна бути примусом, а радще навпаки «...Порятувати нас читанням мали б змалечку. Дати нам із собою в життєву мандрівку отой особистий кишеньковий «Луна - парк», портативний розважальний комплекс, де атракціони не лише перехоплюють подих, але й загострюють чуття та додають енергії. А школа повинна була нас навчити читати глибоко, розуміти більше й не тратити при цьому захоплення... »[1]

Принагідно, дозволю собі відсуп, щоб подякувати просто тут і зараз мамі та вчительці української мови та літератури, що фактично так і вчинила, адже книжка завжди допомагала мені долати різні життєві труднощі.

Ще автор книги наголошує на важливості читання для політиків, тому що у політика, який знаходить час на книжку «... світогляд ширший, у нього більше аргументів, його позиція більш тривка. От би нам таких політиків!»[2]
В тексті книги ви знайдете «п`ять причин читати», «чотири правила виваженого читача», цікаві поради, як зробити читання ефективнішим, де знайти час на читання, якщо у вас дуже щільний графік та багато інших  справ, які неможливо відкласти. 

Цілком погоджуюся із ще однією «заувагою» про те, що читання залишиться актуальним назавжди, незалежно від того, яким буде формат: електронним чи паперовим: «... Книжка й далі є тим, чим вона була впродовж століть чи й тисячоліть від часу свого виникнення –джерелом етики, стартовою точкою побудови системи цінностей. Книжка здатна суттєво заспокоїти нашу розбурхану психіку, бо каже нам, що ми не самотні.... » [3]

Читання є одним із найдоступніших, найкращих шляхів зростання – особистісного, професійного, творчого. Якщо читають батьки, а діти це спостерігають, то й самі читатимуть. Головне, щоб батьки стали прикладом для своїх дітей у цьому процесі –наголошує автор «класиків».

 Читання –чудовий спосіб об`єднати сім`ю, спробувати зрозуміти одне одного, а можливо й, пробачити. На сторінках книги є цілі «ритуали» читання сімейного, або ж наодинці, створивши незабутню атмосферу спокою та усамітнення із улюбленим романом чи поезією. 

Ростислав Семків спонукає читача до міркування про те, що вкрай важливим є «світоглядний вплив» книги на читача. «... Коли ми мусимо перервати читання, щоб подумати, –це безаперечна ознака того, що книжка загрозує змінити наш світогляд.»[4]Справді, роздуми над книгою, так само, як і повільне читання її тексту, завжди дають змогу глибше зрозуміти та проаналізувати те, що автор хотів донести до читача. Читаючи без поспіху, можна відкрити для себе письменника з іншої сторони. Наприклад, глибше пізнати внутрішній світ автора, плин його думок, погляди, переконання, грунтовніше проаналізувати характери персонажів, мотиви їх вчинків у тій чи іншій життєвій ситуації.

«Як читати класиків» має стати незамінною на полиці кожного, хто хоча б раз замислювався над тим, чи стати письменником, критиком, книгоблогером?, адже автор, так, ненавязливо, але наполегливо, ніби, між іншим, рекомендує читачеві звернутися до читання дуже багатьох корисних книг, згадуючи про них у своєму тексті. Ось лише кілька з них: Моріс Бланшо «Простір літератури», Гарольд Блум «Західний канон», Тамара Денисова «Історія американської літератури».

Дуже цікаво та важливо, що розповідаючи про певні процеси та явища, які відбувалися у світовій літературі, Ростислав Семків проводить паралелі з українською літературою.

«.... Латиноамериканський магічний реалізм вплинув на багато національних літератур другої половини ХХ сторіччя. У нашій навіть виник окремий жанр –так званий «Химерний роман».  Найбільш визнаним тут є відомий і зараз Валерій Шевчук. Його «Дім на горі», «Птахи з невидимого острова», й особливо, «Три листки за вікном» –добрі приклади жанру., і, як на мене, промовисте свідчення південноамериканського впливу. Інші автори напряму: (Олександр Ільченко «Козацькому роду нема переводу» або ж «Мамай і чужа молодиця»), (Євген Гуцало «Позичений чоловік, або ж Хома невірний і лукавий » ), Володимир Дрозд (Ирій), (Роман Іваничук «Манускрипт з вулиці Руської»»[5]

Варто зауважити, що книга буде особливо корисною для тих, хто прагне зрозуміти відмінності між різними напрямками, стилями та жанрами літератури.  Автор підкреслює важливість роботи редактора. «... Це люди мовне чуття яких, паранормальне, зір на помилки гострий, слух на звучання речень тонкий, а інстинти літературного виживання на максимумі. Талановитий редактор з останнього графомана здатен зробити короля стилю. Полюйте на них, ті, хто пише, дякуйте їм ті, хто читає.»[6].

Прочитавши книгу «Як читати класків», ви точно зможете:

v   Розробити власні стратегії ефективного читання;

v    Виділити основні елементи літературознавчого чи іншого наукового дослідження;

v   Краще розуміти відмінності між різними напрямками, стилями, жанрами літератури;

v   Дізнатися, чому читати текст з олівцем в руках це –завжди продуктивніше та цікавіше;

v   Облаштувати свою домашню бібліотеку зручно та затишно;

v   Зробити процес читання ефективнішим та цікавішим.

Як підсумок, залишається, хіба що вже вкотре процитувати Ростислава Семківа, бо не можу не погодитися із висновком, що «... добра книжка цілком може зробити нам день, література –здатна наповнити сенсом ціле життя»[7]

То ж, удосконалюймось! Зростаймо! Шукаймо нові сенси! і читаймо ще більше цікавих книг, що спонукають до роздумів, своєрідної співтворчості між письменником та читачем.

Ігор Зіньчук