Re: цензії

«#Наші» – 80 історій про 80 особистостей, які змінили світ; про українців за місцем народження чи походженням, чиї імена справедливо могли би бути вписані в історію українців і чиїми досягненнями ми, українці, все ж можемо по праву пишатися. Спілберг, Воргол, Малевич, Рєпін, Маслоу, Крушельницька, Пулюй, Давідофф, Примаченко, родина Симиренків і Терещенків і ще десятки імен, чиї неймовірні життєписи стануть для багатьох справжнім відкриттям, авантюрною чи драматичною історією життя, яке часом нагадує книжку чи фільм, а не реальність тих, хто справді жив і творив у минулому столітті.

Хто

Уляна Скицька – журналістка, авторка телевізійної програми «Наші» на 24 каналі, що була в ефірі понад 4 роки із початково запланованих двох місяців. За час роботи над телепрограмою було зібрано 500 історій про видатних людей, унікальні винаходи та місця, якими українці заслужено мають право пишатися (команда програми так і називала їх – «пишалки»). А оскільки телепрограму могли бачити не всі, а отже, так і не дізнатися, що такі американські зірки, як Спілберг чи Максвелл, мали українське коріння, авторка об’єднала всіх героїв в одній книжці. З півтисячі історій до книжки «#Наші» увійшли 80 найцікавіших – про людей, які так чи інакше були пов’язані з Україною і чиї історії захоплюють поєднанням наполегливості, витримки, збігу обставин та чудесного везіння. Це історії, які надихають і від яких захоплено і гордо вигукуєш – НАШІ!

Чимало роботи Уляна Скицька присвятила налагодженню контактів з родичами і спадкоємцями героїв книжки, адже текст про кожного “нашого” потребував фотосупроводу, який не так легко було отримати (тим паче у випадку з героями, які жили і творили на початку XX століття). Деяких особистостей, чиї портрети так і не знайшли у задовільній якості, дизайнер «#Наших» Антон Селлешій малював власноруч (як-от портрети Антона Омельченка, Гаррі Вінстона, П’єра Береговуа, Павла Резвоя).

Про кого

Хто ж такі ці «наші»? Критеріїв, за якими авторка відбирала героїв до книжки, було кілька:

– всі герої мають українське коріння: вони або їхні родичі народилися на території України чи етнічних українських землях;

– це не Шевченко-Франко-Костенко, герої книжки не такі знані й не так часто згадувані в Україні та українцями, однак слава про них гримить в усьому світі, а їхні винаходи змінили життя тисяч людей і навіть врятували від серйозних хвороб цивілізації;

– їх називають американцями, росіянами, ким завгодно, тільки не українцями, хоча саме ми маємо чи не найбільше право називати їх «нашими»;

– їхні історії нагадують мелодраму, трилер, пригодницький фільм чи якісну мотиваційку, на кшталт, як досягти успіху, ще й назавжди вписати своє ім’я в історію!

Тож хто ці «наші»?

«Наші» – це українці чи нащадки українців, про яких справді варто знати. Варто хоча б тому, що їхні історії вражають і надихають, а ще переконують що не існує нічого неможливого для того, хто вірить, ризикує і не втрачає нагоди.

На сторінках книжки зустрілися художники, винахідники, спортсмени, музиканти, науковці чи просто ті, кому долею випадку пощастило вхопити зірку за хвіст: Іван Пулюй з Тернопільщини, який раніше Рентгена відкрив Х-промені; одесит Ілля Мечников, чиї приголомшливі відкриття в імунології перевернули медицину; бактеріолог-супергерой українського походження Володимир Хавкін, який винайшов першу у світі вакцину від чуми і врятував мільйони людей від холери; український борець й шестиразовий чемпіон світу Іван Піддубний; полтавський хлопець Антон Омельченко, який з британцем Робертом Скоттом був першопрохідцем на Північному полюсі і навіть танцював там гопак; киянин Казимир Малевич, чий «Чорний квадрат» і досі не дає нікому спокою; син українських емігрантів Володимир Титла, який малював гномів до оскороносної «Білосніжки» від студії «Дісней». Є тут і винахідники атомної бомби, і донька львівського банкіра, яка винайшла Wi-Fi, і навіть один із найвідоміших у світі кінорежисерів. Кожен знайде серед 80 історій саме ту, яка вразить найсильніше, яка змусить повірити в себе і запишатися «своїми».

Читаючи книжку, захоплюєшся силою людського духу й необмеженими можливостями інтелекту. Водночас «#Наші» залишають по собі дещо неприємне відчуття розчарування і якоїсь образи: більшість з цих геніальних, талановитих, наполегливих і відважних людей, чиї винаходи змінювали світ і чиї імена знають далеко за межами їхньої батьківщини та батьківщини їхніх предків, змогли реалізувати себе тільки поза домівкою.

Для кого

Мабуть, саме такими мають бути історії про справді видатних людей. Не нудними, не перенасиченими розлогими фразами про «тернистий шлях» і «творчі муки». Це книжка для тих, хто хоче вийти за межі своїх знань зі шкільної програми; для тих, хто хоче більше дізнатися про творців винаходів, які сьогодні невід’ємно увійшли в наше життя: комп’ютер, мобільний телефон, вакцини чи навіть найвідоміша різдвяна мелодія; винаходів, які врятували людство від таких невиліковних здавалося б хвороб, як чума, холера, і винаходів, які «подарували» світові атомну бомбу чи іншу зброю масового знищення. Ну або ж для тих, хто боїться сміливих ідей та рішучих кроків. А ще ця книжка стане чудовим подарунком.

Як написано

З перших сторінок помітний «журналістський почерк» – чітко, стисло, з потрібними акцентами. Кожному героєві присвячено близько чотирьох сторінок, де лаконічно, без зайвої драматизації, пишномовних фраз та розмитих слів «видатний», «відомий», «найкращий» та інших «най-най» розказано про непересічні досягнення непересічних особистостей. При цьому обиралися найяскравіші та найцікавіші факти з біографії героїв і деталі, які справді чіпляють і оживляють «далеких» і роблять їх ближчими.

За словами авторки, вона прагнула відійти від класичного хронологічного підходу, тож замість переказування біографій як у шкільних підручниках, зосередилася на ключовому році в житті кожного з героїв книжки – від 1843 до 1992 року, охопивши таким чином усе XX століття.

Коментарі

Уляна Скицька, авторка: «Мої найяскравіші спогади від роботи над книжкою – це етап збору фото. На цей момент усі тексти були готові, залишалось перетворитись на детектива і віднайти родичів. Іноді здавалась, що я вже можу подавати резюме в Інтерпол, бо потрібних людей знаходила у Непалі, Південній Кореї, Аргентині чи Японії. Було відчуття що практично всі континенти долучаються до створення книги, що заради неї відкриваються запилені родинні фотоальбоми і дістаються найцінніші фотографії. Тепер буде ще приємніший момент – треба піти на пошту і відправити деяким родичам вже надруковані книжки, тож "Наші на карті світу" помандрують світом».

Оля Ренн, відповідальна редакторка: «Книжки про відомих людей зараз в тренді, в Україні з’являються досить цікаві видання такого плану – і перекладні, й оригінальні українські. Та книжка про наших на карті світу – особлива. І я кажу це не тому, що встигла з нею зріднитися за довгі місяці роботи. Навпаки, я вже встигла відсторонитися, адже книжку здали в друк два місяці тому і вже встигли презентувати під час 25 Book Forum. Мені дуже імпонує підхід авторки Уляни Скицької: вона обирала доволі-таки маловідомі імена, а разом з тим — захопливі, іноді просто неймовірні історії, які справді схожі на сценарії пригодницьких фільмів. Уляна дуже натхненно працювала, буквально "горіла" цією роботою – і, відповідно, це позначилося на результаті: книжка цікава, дуже щира, вона надихає і мотивує.

Ми звикли вважати видатними досягнення у якихось таких ґрунтовних сферах діяльності, тому у книжці "#Наші на карті світу" безперечно є науковці, художники, письменники тощо. Але є й "екстравагантні іпостасі": силач, шпигун – прототип Джеймса Бонда, творець бренду сигар, мультиплікатор студії Дісней, творець коміксів, вчитель акторської майстерності, борець сумо, винороб та навіть мер Нью Йорка! Як на мене, це дуже цікаво».

Антон Селлешій, дизайнер: «Основна ідея оформлення видання – це створення візуального стилю біографічної записної книжки про людей, які певним чином пов’язані з територією нашої країни. В процесі безпосереднього спілкування з Уляною ми дійшли згоди, що #НАШІ мають стати свого роду щоденником авторки з історіями, так ніби Уляна створювала мапу думок (mind map), фотоколажі, подорожуючи і нашвидкоруч занотовуючи факти. Якось так і з’явилась ідея нерівно вирізаних фотографій, наклеєних на сторінку будівельним скотчем. Плюс ми відсканували певної товщини маркер, який став стилістичною візитівкою книжки. Мені дуже хотілося уникнути банальності й глянцевого кітчу з нальотом псевдоукраїнськості (вишиванкості), які ми так часто спостерігаємо у побуті. Хотілося створити біографічне видання, яке б відсилало до загальноєвропейського контексту. Це художнє оформлення певним чином нагадує про естетику польського плакату другої половини ХХ століття. Макет вийшов більш загостреним, ба навіть «крафтовим». Портрети героїв, для яких не було фото, я малював нашвидкуруч, начерково, вугільним олівцем упродовж кількох хвилин. Макет вийшов абсолютно нетривіальним, «бешкетним». Сподіваюсь всі ці графічні елементи додадуть читачам ще більшого задоволення від читання історій про людей, яких ми зі щирим захопленням називаємо "НАШИМИ"».

Інформація: Видавництво Старого Лева