Слово рідної мови, прочитане серцем – саме так я б охарактеризував нову книгу «Крихти живого часу Андрія Содомори», що належить перу письменника Богдана Дячишина.

На сторінках цієї книги есеїв читач відкриє для себе багатогранний світ оригінальної поезії, прози (18 книг) та перекладів (32 книги), 55-річної праці на ниві літератури античного світу – нашого видатного сучасника Андрія Олександровича Содомори.

Кожна думка, викладена у цій книзі, написана з особливою пошаною та захопленням «титанічною працею» А. Содомори, щоб підсилити та актуалізувати творчий доробок перекладача Богдан Дячишин наводить  список перекладів з грецької та латини. У згаданому списку, кожна з яких, то коштовна скарбниця мудрості древніх мислителів, збережена для прийдешніх поколінь дбайливою працею митця.

Автор книги «Крихти живого часу…»  «запрошує читача у своєрідну мандрівку духовним простором: у центрі уваги тут – думка людини, усвідомлення свого «Я» – частини великого Цілого».

Маю зізнатися, що після прочитання книги, у мене виникло бажання повернутися до читання античної літератури, адже у перекладах шановного Андрія Олександровича тексти мислителів античності стають ближчими, зрозумілішими, цікавішими для пересічного читача, у свідомості якого читання такої літератури пов`язано із обов`язковістю до читання програми університетського курсу…

Далі спробуємо поглянути на античну літературу під іншим кутом зору – крізь призму світобачення і світовідчуття мислителя Богдана Дячишина. Вписуючи у текст своїх есеїв сентенції творів А. Содомори, автор розмислює над різноманітними питаннями і темами. А саме: важливість читання, розуміння та осмислення книги для невпинного духовного зростання особистості; причини та наслідки виникнення «прірви між поколіннями», що призводить до непорозуміння між батьками та дітьми.

Наприклад, есей «До своєї Ітаки» присвячено темі необхідності повернення українців до своїх національних коренів, власної ідентичності, осмислення своєї історії, національної пам`яті.

 У своїх есеях Богдан Васильович глибоко аналізує книги А. Содомори «Під чужою тінню», «Пригорща хвилин», «Сивий вітер» та багато інших. Автор переконує нас, що «… кожну книжку Андрія Содомори потрібно читати серцем, щоб вловити, запам`ятати все те, що його живить».

Лейтмотивом у книзі звучить заклик «доповнювати свої знання мудрістю інших», при чому, робити це постійно, адже зростання духовності людини, самопізнання - це те, про що маємо дбати впродовж всього життя тому що:

«Не слово при людині, щоб бути словом, а людина при слові, щоб бути людиною»

«…найбільше диво, яке покликане плекати в людині людяність – Слово…»

«Не здобутки техніки, а вага Слова в суспільстві визначають рівень          його цивілізації»

«Сучасність жива пошануванням давнини…»

Андрій Содомора

Черпаймо ж наснагу до роздумів!, працюймо!, читаймо авторів, чиє Слово, наче насінина на добрій ниві, має прийнятися в душах тих, хто дбайливо збиратиме «Крихти живого часу…»…