Роман сучасної американської авторки «Соловей» Крістін Генни колоритно вписався в тенденції ХХІ століття, у час, коли хаос та жорстокість акумулюють до суспільного спротиву, коли людський фактор веде активну боротьбу із тваринницькими інстинктами зловісних негідників.

В основі сюжету лежить реальна історія бельгійської жінки, яка належала до партизанського руху під час Другої світової. Це роман про окуповану нацистами Францію, боротьбу із ворогом та самим собою, дружбу та кохання, надії та втрати, ризики та небезпеки. Через деталізований спосіб зображення дійсності (запахи, простір, емоції, думки, переживання тощо) роман сприймається реалістично і відчуття «тут і тепер» спрацьовує метаморфозно. Герої постають із власними цінностями, поглядами на життя, моральними переконаннями. Цікаво, що авторка створила колорит особистостей, кожен із яких шукає свого призначення, а почасти і спокуту, у цьому світі. Герої Крістін Генни ніби влаштували гру, сенс якої знайти себе і отримати за це винагороду. Так, власне, сестри В’ян через зміну життєвої позиції реалізувала найбільшу мрію – виховати дитину, Ізабель винагороджено любов’ю та відчуттям потрібності (власне через це дівчина і жертвує собою), їхній батько Жульєн – прощений за скоєні гріхи. Герої знайшли себе, проте високою ціною: плямуванням гідності, втратою краси та молодості, сім’ї, врешті і життям. Звідси і героїзм книжки: віддаючи себе не поталу ворогу, герої роману мріють про вільну Францію та щасливе майбутнє.

Крістін Генна актуалізує пам´ять про звичайних людей, які під час окупаційного режиму зробили свій внесок чи то оборони країни, чи, скажімо, виконання громадських секретних завдань на користь національної історії. Герої авторки – великої сили волі борці, «солдати підпілля». При чому деякі з них загартовані війною. Йдеться про покоління втрачених, котрі пережили битву на Соммі. Війна змінили Жульєна, його інстинкти, цінності, ставлення до родини. «Та найбільше їй запам’яталося, як змінився її тато, повернувшись додому. Як він кульгав, став мовчазним і постійно зітхав. Саме тоді він почав пиячити, замкнувся в собі й махнув рукою на родину» (с. 19). Відтак В’ян та Ізабель з раннього дитячого віку знайомі з наслідками військової катастрофи.

Назва книжки символічна. Імпульсивна Ізабель налаштована на боротьбу з окупацією й вступає до підпільного руху. Дівчина береться до надважкого завдання – прокладає рятівний маршрут через гори. І як результат – більше ста спасенних військових союзників. У жорстких умовах небезпечних мандрів Ізабель, з однієї сторони, рятує душі, з іншої – рятується і сама, бо «у неї ніколи не було людини, яка б її вислухала, – найкращого друга. Їй ні з ким не було поговорити про її проблеми, ніхто не міг допомогти у їх розв’язанні» (с. 328).

Роман «Соловей» – це історія про жорсткий світ та відродження нації, про перемогу над темрявою та світле майбутнє, про реставрацію цінностей та родинні стосунки. Це одна з історій, що пробилася крізь час, і в сучасній інтерпретації набуває вагомішого значення: «рани загоюються. А любов залишається. Ми залишаємося» (с. 450).