«До Брами Світла» Романа Корогодського – це книжка-мозаїка про видатних культурних діячів ХХ століття: Віктора Петрова, Юрія Шевельова, Юрія Луцького, Сергія Параджанова, Івана Дзюбу, Євгена Сверстюка, Михайлину Коцюбинську, Опанаса Заливаху. Видання відкрило серію «Постаті культури», що має на меті знайомити читачів з інтелектуальними біографіями видатних митців, літературознавців, письменників.

Мозаїчним це ґрунтовне літературознавче дослідження робить те, що, попри велику увагу до подробиць із життя кожної постаті, книжка оповідає про епоху. Тоталітарну епоху як випробування і виклик. Як саме цей виклик відбився на життєписах конкретних людей, можна простежити в нарисах Романа Корогодського крізь призму його професійного, літературознавчого й суто людського досвідів.

Якби описати літературні портрети Романа Корогодського термінами малярства, то це були б імпресіоністичні портрети. Йдеться не про типовий об’єктивізований життєпис, а про своєрідний діалог автора з героєм нарису.  Частково це й портрет самого автора, присутність якого  відчувається майже в усіх текстах книжки. Не кожен літературознавець має право на такий експеримент, але постать Романа Корогодського, який активно долучився до залучення, наприклад, Віктора Петрова, Юрія Шевельова до широкого українського контексту, подвижницька праця на ниві літературознавства дає підстави довіряти його голосу. Тим більше, що з усіма, окрім Віктора Петрова, Роман Корогодський спілкувався, він був і спостерігачем і учасником літературного процесу, що відбилося на манері оповіді. Читати це дуже цікаво якраз через безпосередність і глибину вражень.

Обрані для дослідження постаті захоплюють не тільки доробком, але й життєписами. Це і двоїсте життя Віктора Петрова, і багата на творчі експерименти доля Юрія Шевельова, і трагічні колізії життя Сергія Параджанова… Здається, що Романа Корогодського найбільше цікавив момент буттєвого вибору, перед яким так чи так опинявся кожен із діячів. І автор коментує цей вибір, добираючи для цього цінні архівні матеріали, як-от: уривки зі щоденників, спогади сучасників, та найбільше – листування.

Ознайомлення з листуванням – це завжди перевідкриття нібито знайомого автора. Це допомагає читачеві побачити реальних людей, що скинули маски й дозволяють собі бодай на кілька абзаців побути собою. Важливо, що частину архівних матеріалів, які дозволяють читачеві побачити письменників і критиків іншими, Роман Корогодський уперше оприлюднив у своєму доробку.

У книжці «До Брами Світла» цікаво все: від добору постатей і архівних відкриттів до того, як автор розробляє жанр біографії. Літературні портрети Романа Корогодського унікальні тим, що не створені за якимось лекалом, вони різні за структурою, емоційні, але водночас багаті на фактаж, глибоко аналітичні. При цьому, свідомо чи ні, авторові вдалося показати важливий інтелектуальний перегук між поколіннями, перекинути місток від шістдесятників до сучасних письменників і критиків, пов’язати все в глибоку цілісність.

Моїми особистими читацькими відкриттями в цій книжці стали листи Віктора Петрова до коханої Софії Зерової, розповіді про візити Юрія Шевельова до Києва, подробиці допитів Сергія Параджанова, роздуми про непростий життєвий вибір Івана Дзюби, згадки письменників старшого покоління про запальну й талановиту, тоді ще маловідому Оксану Забужко… І безліч інших цінних свідчень, які наближають літературних авторитетів до читача, але при тому не забирають ані дрібки їхньої величі.