Re: цензії

28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
17.03.2024|Ольга Шаф, м.Дніпро
Коло Стефаника
15.03.2024|Ірина Фотуйма
Дух єства і слова Богдана Дячишина
14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наук
Радянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
09.03.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Інтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності

Re:цензії

08.02.2017|07:50|Ольга Яворська

Мандрівка стежкою пізнання…

Богдан Дячишин. Крихти живого часу Андрія Содомори. – К.: Ярославів Вал, 2017 р. – 104 с.

 

Вже кілька днів перебуваю під впливом книжки Богдана Дячишина «Крихти живого часу Андрія Содомори», зарядженої потужною енергетикою духовності, світлом і святою філософією вічної правди, динамікою розвитку думки й відчуттям невмирущості душі. Одухотвореність автора передається читачеві, розкривається у нетлінному Слові, відлунює надією і сподіванням, проникає в найглибші закутки людської душі. В основу книжки лягло дослідження творчості видатного українського письменника й перекладача Андрія Содомори, життя якого – «це невтомна праця, вписана у численні сторінки його книг» ( с. 5 ) .

Автор знаходить найсильніші вислови митця і висвічує їх читачеві, акцентуючи на головному, долучаючи читача до роздумів, співпереживань і глибинного відчуття призначення людини на землі. «Співпраця з Божими намірами – найвище щастя» ( с. 12 ), – нагадує Богдан Дячишин і цитує думку Андрія Содомори:

 

                 Навіки втрачена благословенна днина,

                 коли в роздвоєнні ще не була людина!

                                              ( «Пригорща хвилин»)

 

Він запрошує нас у "духовно-сердечні мандри стежкою слова речей: слова поетичного, прозового, перекладного; світ сучасного, минулого, майбутнього, щоб повернути часи, коли слово «мало найвищу хвалу і шану…»"( с. 13 ). І це йому, як доброму поводиреві, вдається, читач отримує змогу насолоджуватися одночасно письмом Богдана Дячишина і витягами із творів Андрія Содомори, зі завмиранням серця відкривати незбагненні істини, філософські загадки і той світ, у якому все так мудро наповнено любов’ю до рідної України, Бога і Слова. Автор спонукає задумуватися над тими істинами, що формують основу людського мислення, буття й душі.

Читаючи твори Богдана Дячишина, людина відчуває, що вона не самотня, не покинута в цьому світі, бо в неї є Бог, Його книга законів: «Мудрість та сила – у Нього, Його рада та розум» ( Книга Йова 12:13 ).

«Нам залишається єдине: своїми душевними поривами ненастанно поєднувати минуле і майбутнє» ( с. 21 ), – наголошує Богдан Дячишин. Наше життя – великий Божий дар, але ми зобов’язані прожити його гідно. «Єдине, що таки нам належить у цьому житті – це час» ( с. 21 ), бо «час – це те, що в ньому». Наповнюймо його добром та добром, примножуймо нашу духовність!

«Безмір часу потрібний, щоб збагнути тайну словотвору, його живу світотворчу амплітуду», – пише відомий письменник Богдан Чепурко, бо «Вцілілій миті тій нема ціни / Бо час – одлуння втрати: / він – це ми».

Дивуюся, захоплююся цією книжкою, де голос автора тісно переплітається з голосом її героя, що одухотворює текст. Богдан Дячишин заводить нас на ниву творчості Андрія Содомори з надією показати найголовніше; прагнучи навернути читача на правдиву стежку пізнання, намагається спонукати кожного «бодай спробувати осмислити вічно живі істини Святого Письма… але для цього потрібно докладати великих зусиль» ( с. 23 ); і слово Андрія Содомори «...треба читати не лише фізичним оком, а й оком думки, духом людського єства, серцем» ( с. 29 ). Автор талановито відкриває правду цього слова з великою довірою до нього й вірою в абсолют добра.

Працю Богдана Дячишина по праву можна назвати просвітницькою, бо він невтомно намагається навернути людину до книжки: «Дозвілля без книжки – смерть, гробівець для живої людини» ( Сенека ), нагадуючи, що «За те, що маємо, і більше, потрібно постійно боротися; мусимо усвідомити, що боротьба за рідну мову не припиниться доти, доки не запаную в «В своїй хаті своя й правда» ( с. 83 ).

У книжці багато афористичних висловів, у ній переплітаються думки мислителів, що відкривають шлях до вдосконалення й гармонії душі. Розповідаючи про творчість свого героя, письменник відзначає його близькість до життєвих констант: «Поет розмовляє з читачем, із природою, з тими, кого вже немає серед нас, зі своєю пам’яттю, з любою йому античністю; вслухається у мову дощу і шурхіт листя, веде душевні розмови зі Львовом; блукає замжиченими вуличками рідного міста, наснажується ним…» ( с. 33 ).

Богдан Дячишин вміло розкриває неповторний поетичний та неперевершений прозовий світ Андрія Содомори, спираючись на тексти письменника, цитуючи їх, «бо лише подих Слова, його аура, несе найдорожчу для людини інформацію – почуттєву». Долучаймось до пізнання «Слова, яке в більшості з нас ніяк не знайде притулку, яке запрошує пізнати його сутність, закарбувати в своїй пам’яті, – щоб ми пробудилися для добрих справ та помислів, а відтак – втішалися добробутом у нашому загадковому, надскладному, але прекрасному житті» ( с. 45 ).

Пишучи про книжку «Сльози речей», Богдан Дячишин тонко зазначає, що «У цій книжці кожне слово, речення дихають життям, заохочують до читання серцем, відкривають завісу життя, якого ми не зауважуємо; не споглядаємо незбагненних порухів живого, хоча й мовчазного світу, який промовляє лише сльозою пам’яті і делікатно стукає до нашого серця» ( с. 57 ).

Розгорнувши перед нами книжку Андрія Содомори «Шевченків садок і Франкове поле. Спроба прочитання», автор вводить нас у сад вічних цінностей геніїв рідного Слова, залюблених до безмежності в український світ з його ностальгією й пам’яттю, болями та нескореністю духу. Він наближує читача до тих часопросторів, у яких працювали геній Шевченка і геній Франка, сприймаючи серцем «почуттєву інформацію», одкровення, сповнене гармонії і краси.

Перечитуючи «Крихти живого часу…», переконливо стверджую, що серце автора цієї книжки переповнене великою любов’ю до живого Слова та щирим прагненням донести читачам неперевершені твори корифея сучасної української літератури Андрія Содомори.

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

20.03.2024|14:23
У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
20.03.2024|14:02
В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
20.03.2024|14:00
У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
15.03.2024|16:37
У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
14.03.2024|11:27
Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
09.03.2024|14:20
Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
06.03.2024|18:34
Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
05.03.2024|11:11
У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
05.03.2024|11:09
«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
01.03.2024|13:50
«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві


Партнери