З початок російської агресії проти України усі ми змогли по-новому оцінити силу слова. Якщо у війнах минулого спочатку летіли кулі, а за ними – листівки, то у гібридній війні Росії першим було слово, а вже потім – кулі, танки та установки «ГРАД». Кремль добре усвідомив усю силу та значення слова, інтерпретованого на потрібний йому лад. І сьогодні Москва продовжує не цуратися використовувати різні слова, аби досягти своїх геополітичних цілей. Адже ціль завжди виправдовує засоби.

Політичний та медійний дискурс отримав новий термін «російська пропаганда». На третій рік війни в Україні та після несамовито жорстоких атак Росії у Сирії, світ здригнувся і зрозумів, що російська пропаганда має значення. Але основне – вона здатна досягати поставлених цілей. І це не може не хвилювати демократичний світ.

Свого часу батько сучасного PR, першовідкривач наукової техніки формування та управління громадською думкою Едвард Бернейс казав, що «сила впливу пропаганди на результат справи може здивувати навіть добре обізнану людину. Але варто тільки розпочати читати між рядків, і ви одразу побачите, якою є влада пропаганди над громадською думкою».

Російська пропаганда – така ж зброя, як і зелені чоловічки, і гармати та кулі, і сепаратисти з їх бажанням вбивати. Той хто не дооцінює ролі пропаганди та інформаційної війни завжди залишатиметься у програші, навіть якщо матиме й величезну армію. Військова зброя здатна вбити. Інформаційна ж  не передбачає зайвих жертв, адже вбиває свідомість та мислення і робить жертву твоєю без жодного пострілу.

Україна, як безпосереднє жертва російської пропаганди, потребує не тільки усвідомлення усієї сили інформаційно-психологічних маніпуляцій Кремля, але й чіткого пояснення роботи механізмів та усього інструментарію дії пропаганди. Цього потребує кожен з нас – від політиків та експертів, до вчителя і учня. Адже усі ми і є народом України, потенційною ціллю путінських медійників, чиїм основним завданням є боротьба за душі українців.

Як на мене, книга Миколи Давидюка «Як працює путінська пропаганда» на сьогодні є чи не єдиною працею на задану тему. Без жодного перебільшення, це книга яку не тільки варто читати, але й потрібно читати.

Чому так?

Відповідь дуже проста.

Перш за все, автор говорить про те, що бажання знищити Україну не було спонтанною відповіддю на Революції Гідності. Це була добре спланована операція, яка пророблялася не один рік.

Зі сторінок книги ми дізнаємося про так звану «доктрину Лук’янову», про яку знало лишень вузьке коло спеціалістів та істориків. Доволі простою та зрозумілою мовою автор пояснює, що таке «русский мір» та як Росія просуває дану концепцію у різних країнах пострадянського простору та державах Європи.

Не можна не погодитися з автором і в тому, що у Росії «головним замовником медіа-бізнесу є держава. Навіть олігархи мають тут явно вторинну роль, адже вони не мають жодного права використовувати медіа проти держапарату, особливо якщо це стосується Кремля». Саме цей факт нівелює будь-які тези Кремля щодо наявності демократії та поваги до основних прав людини в Росії. І саме такий висновок Давидюка може і повинен бути використаний світовою спільнотою у протидії російській пропаганді.

Зі сторінок книги «Як працює путінська пропаганда» ми дізнаємося про те, як організована робота російських ЗМІ, як діють лобісти, як конструюються політичні ток-шоу, як та через які соціальні і етнічні групи кремлівський меседж летить у світ і досягає своїх цілей. В той же час, говорячи про протидії України російській пропаганді, автор наголошує на тому, що «слабкі політичні еліти завжди були «ахілесовою п’ятою» України». Давидюк пояснює, що якби у нас з 1991-го року при владі були державники, то і Україна була б зовсім іншою. Тому ця книга має значення не тільки в контексті розуміння роботи путінської пропаганди, але й у значенні формування сучасної національної ідеї України та шляхів виходу з кризи.

Британський політик Томас Інскіп якось сказав: «Диктатори стали можливими завдяки винаходу мікрофона». Микола Давидюк не тільки пояснює, як працює такий мікрофон у руках Путіна, але й окреслює чіткі шляхи, як забрати з рук нового російського царя цей мікрофон. Тільки усвідомлюючи, що російська пропаганда – це брехня, світова спільнота може завдати удару по путінській імперії. В інакшому випадку, усі ми приречені на існування у світі, де один диктатор зможе нав’язувати свою цинічну волю мільйонам людей. Ви бажаєте жити у такому світі? Особисто я, ні.

Тому читайте книги, які дають розуміння того, як діє ворог і що кожен з нас може зробити, аби не стати жертвою імперської пропаганди, основна мета якої – позбавити інші народи бути вільними та незалежними у свої думках, вчинках та у своєму єдиному житті.