Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Лихотомна туга за християнством
Астапенко І. Лихотомія. – Київ: Самміт-Книга, 2016. – 130 с.
Поезія – це можливість зазирнути в незвідані глибини світу, отримати новий емоційний досвід, врешті – хоч якось упорядкувати власну душу. Нова книга Ігоря Астапенка дає нам цей шанс; але ним не так просто скористатися. Найцікавіші смислові й естетичні відкриття «Лихотомії» – не на поверхні, вони замасковані за більш традиційними поетичними здобутками.
Лихотомія – це буквально: відсікання, розсікання лиха. Автор так інтерпретує власний неологізм: «Лихотомія – двозначна природа лиха. Лихо – як рушійна сила болю, розпачу, муки і водночас лихо – як звичайне повсякденне явище, яке існує паралельно з іншими екзистенційними явищами та емоційними станами».
У книзі «лихотомія» – найпопулярніше слово, фактично – окремий об’ємний образ, який структурує тексти, об’єднуючи п’ять розділів; до цього слова швидко звикаєш, як, скажімо, до слова «земля» чи «небо» – можливо, це одне з чудес поезії.
Любителям алюзій, запозичень, таємних цитувань – не сюди: поезія Ігоря Астапенка – зовсім не культурологічна за своєю природою, хоча в цій книжці і можна зустріти імена Антонича та Басьо. Щоб побудувати власний світ поет не спирається на чужі фундаменти, стіни і стелю, – його рядки начебто проростають прямо із землі; читачеві складно не звернути увагу на домінанту у «Лихотомії» рослинного світу – цієї мовчазної впертої неусвідомлюваної жаги до життя.
Поезія Астапенка – це спроба намацати, знайти первинність світу; відповідно, такими мусять бути і його образи, порівняння:
її неголені ноги
страшні як два ліси на полліссі
Поезія – це незбагнені екзистенційні картинки:
дев’ятеро гусок спостерігають
як рубають десяту
і точність екзистенційних висновків:
коли випадають зуби
це все одно не так страшно
коли сниться що випадають зуби
Поезія – це тонкість спостереження і тонкість інтуїтивного розрахунку; це коли після чотирьох рядків хапаються за коліно тисячі колишніх дітлахів:
ті хлопчики які грають у футбол
на бетонному майданчику коло товарних складів
знають що таке колінні кринички
із червоною до чорноти водою
Окремі рядки Ігоря Астапенка здатні розчулити навіть найпрагматичнішого читача:
наші ніздрі це ворота вечірнього часу
або:
ми слухаємо як зітхають криничні відра
у леті до зляканої води чистої як совість землі
«Лихотомія» – це книга верлібрів, за винятком кількох римованих сонетів. Як вже можна було помітити з цитованих рядків, поет уникає розділових знаків і, відповідно, – нових речень і великих букв; його вірші – безмежна глибока ріка, якою можна пливти у будь-якому напрямку. Іноді на берег потрапляєш наприкінці вірша, а іноді – лише прочитавши кілька.
Хоча часом трапляються й несподівані мілини – це коли поета полонить надмірний пафос, намагання здивувати:
десять пальців і двійко очей
несуть виноград на страту
або (про горіх):
твоїх дітей поскидано у мішки
наче мертвих невідомих воїнів
Явна мораль – це також загроза для поезії:
ти не отримаєш від мене ні копійки жінко
ось бери десятку
більше немає
З якогось вірша (у когось з десятого, у когось – з тридцятого) «Лихотомія» себе відкриває з іншого, дещо несподіваного для сучасного літературного процесу ідейного ракурсу.
Книжка починається з «розбитого літачка моєї віри» і «будиночка із моїми гріхами» (до слова: гріх і грітися у поета виступають по суті однокореневими словами), а завершується чавканням «над душею шматком присохлої проскурки». Християнських образів у книжці – дуже багато: Господь, Ісус, дванадцять апостолів, церва, хрест, душа, псалтир, молитва, Голгофа, свічки, панахида тощо.
Іноді здається, що ліричний герой Астапенка – це глибоко віруюча людина, яка зазнала страшної автомобільної або ще якоїсь аварії, і після кількох років коми знову починає потроху вживатися у світ, часом несподівано інтерпретуючі знайомі речі: «у храмах кущів моляться чорні руки», «бадилля свічок».
Герой Астапенка лише вчиться молитися – найголовніша християнська молитва «Отче наш» звучить у нього за допомогою лише голосних звуків: «тч нш шч й н нбсх» і далі.
Це християнство – ще дуже заземлене, часом – зарослинене; людина в цій системі координат – спостерігач, і аж ніяк не головна особа:
бачу лише мурашня дуже багато мурашня
бігає в божевіллі
люди померли?
«Лихотомія» – це по своїй суті туга за первинністю духа, за вірою, врешті – за християнством (сміємо думати, православ’ям). Книга Ігоря Астапенка начебто попереджає, що може бут значно гірше, ніж є; що деякі речі не можна повернути назад; що даність за вікном – дуже крихка й ніжна, і сам по собі світ не виник, не створився, не наповнився сенсом і гармонією.
Християнський дискурс Астапенка – тендітний і обережний; він, згадуючи слова апостола Павла, не заздрить, не поводиться нечемно, не гнівається, не думає лихого, тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, усе терпить.
Коментарі
Останні події
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»
- 22.04.2024|15:36У столичному «Комфорт Тауні» відкривається нова «Книгарня Є»
- 22.04.2024|15:15110 тонн макулатури російських і радянських книжок обміняли на два пікапи для ЗСУ