Re: цензії

28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
17.03.2024|Ольга Шаф, м.Дніпро
Коло Стефаника
15.03.2024|Ірина Фотуйма
Дух єства і слова Богдана Дячишина
14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наук
Радянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
09.03.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Інтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності

Re:цензії

13.09.2016|07:27|Юрій Вітяк

Периферійні любощі, або сентиментальні етюди закутнів

Корнель Філіпович. Провінційний роман/Переклад з польської Юрія Матевощука. Серія «Ерґо». Тернопіль, «Крок», 2015.

Соціально-побутова повість «Провінційний роман» - це лапідарне малево, забрьохане нагим реалізмом, наділене пластичністю переживань, поривчастістю намірів та трагіправдивими пасажами. Виїмковою ціхою твору є його драматична етюдність, посилена музичною грою, що лунко в’їдається у читацьку притомність і акурат у самісіньке серце. Фортепіанні награші  здебільш безладно обвивають епізодичні абриси, втім видаються направду доречними на початку і наприкінці повісті, витворюючи в такий спосіб композиційний прийом кільцевого обрамлення.

Стрижневою постаттю твору виступає провінційна дівчина Ельза Яблонська, розповідаючи про яку, автор залишається напрочуд невелемовним. Він нібито відсікає минувшину своїх персонажів і доперва зрідка нишпорить у їхніх споминах, приміром, коли мова йде про батька головної героїні. Очевидьки  ретроспекції  та проспекції  не перебувають у структурному фаворі  Філіповича, його актанти живуть тут і зараз без докорів давності та прижмурених позирків на прийдешнє.

Топос закутини насичений характерною палітрою пліток знудженого люду, який ненастанно чекає на чиюсь найближчу хибу, що пожвавить тутешні промовки та розбавить повсякденне пріснище. Важність суспільства вивищена тут до неможливості. Вихід на вулицю рівносильний появі на підмостках, де за роль або ж оплескують, або ж ганять. Таким чином будь-які соціальні взаємини та поводження зокрема неухильно піддаються оцінці та огульному присуду. І не видно таким повторам ні кінця ні краю. Циклічність є ваговитою ціхою  цього твору.  Ельза зазвичай сидить за інструментом, граючи то Баха, то Шопена, плутаючись у нотах, і знову, продовжуючи вести рідні мелодії. Вона виривається з дому хіба що задля закупів, які мати настійно наказує робити. Сама ж пані Яблонська є домашньою завсідницею, яка бадьориться із приходом гостей, до прикладу, інженера Соневича, що вголос читає їй Бальзака. Він, на думку паніматки, як ніхто інший, достойний руки і серця Ельзи, втім сама дівчина неохоче розглядає змогу бути його жоною.

Зав’язку твору можна числити з часу візиту у місто Мілобреського – «по-диявольськи красивого» поета з Варшави, який з легкістю міг би красуватись на обкладинках закордонних журналів, адже «подібні на нього чоловіки п’ють коньяк «Мартелла», стоячи біля каміна, їздять дорогими авто, маючи власного водія, голяться електричними бритвами». З його появою усе пішло догори дриґом. І хоча на думку Соневича той писав «цілковиту дурню», Ельза через свою наївність закохалася  у столичного віршотворця відразу. Дівчині здавалося, що усі твори, прочитані під час вечора  Мілобреським, який віддавна не знаходив відповіді на питання «Що значить бути поетом?»,  адресувались саме їй. Приїжджий митець постає перед молодою Яблонською у образі проводиря, який зугарний вивести її з нуді, відкрити дещо нове,  повне принад життя. Поряд з ним Ельза розквітає, пізнає нечуваної радості та насолоди, що навпісля уможливлює цілковите осягнення одного із ключових висловів поета: «Гріх солодкий, однак він завжди суміжний з карою та осудом». Змалювання взаємин у творі виглядає злегка простакуватим, позбавленим гущі фарб.

Правда про близькість Мілобреського та Ельзи стає явною завдяки юродивому Турлею.  Він є глашатаєм істини, уособленням викриття таємниць, показу реального стану речей через потворне.

Твір містить ініціальні елементи.  Зародження наміру про дітовбивство символізує внутрішні перевтілення  та зрушення героїні – тепера вона самотужки приймає рішення та усвідомлює, якою є ціна розплати за втіху. Автор впритул показує її тілесні муки, одначе не залишає жодних коментарів, загострюючи в такий спосіб читацьке співпереживання,  даючи спромогу реципієнту самому виголосити вердикт щодо поточних подій.

Сюжетна лінія твору доволі сподівана. У повісті подекуди вчувається нужда у додаткових подієвих поворотах. Вигинаючи лінію у бік перекладу, варто мовити, що читається  «Провінційний роман» українською вкрай добре, проте поріднення питомого синтаксису із польським може не одразу припасти до душі. Ба більше, мова твору не присмачена лексичними делікатесами. Вочевидь відсутність надміру словесної орнаментальності покликана  головно зосередити зір читача на образках реалій, аніж на манірі викладу. Єдине, що викликає навколо перекладацького дискурсу найбільш неоднозначну думку, то це факт перехрещування головної герої з Ельжбети у Ельзу. Вийшло, звісно, ніжніше, одначе, чи годиться?..



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

20.03.2024|14:23
У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
20.03.2024|14:02
В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
20.03.2024|14:00
У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
15.03.2024|16:37
У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
14.03.2024|11:27
Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
09.03.2024|14:20
Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
06.03.2024|18:34
Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
05.03.2024|11:11
У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
05.03.2024|11:09
«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
01.03.2024|13:50
«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві


Партнери