Re: цензії
- 07.01.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськВолодимир Полєк – жива енциклопедія
- 03.01.2025|Віктор ВербичОбітниця Олександра Ковча: «Любити, вірити, чекати»
- 02.01.2025|Галина Максимів, письменницяПро вибір ким бути: ножицями чи папером
- 31.12.2024|Михайло ЖайворонМіж рядками незвіданих тиш
- 31.12.2024|Галина Максимів, письменницяПодорож, яка змінила світ на краще
- 30.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськFemina est…
- 30.12.2024|Віктор ВербичКоли любов триваліша за життя
- 30.12.2024|Петро Білоус, доктор філології, професор«Небо єднати з полем...»
- 18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськНотатки мемуарного жанру
- 17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменницяВолодимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
Видавничі новинки
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
Re:цензії
«Присутність» Оксани Борис – якісна жіноча проза
Оксана Борис. Присутність — Брустурів: Дискурсус, 2016.
Проза Оксани Борис – екзистенційно-сюрреальне плетиво, що зацікавлює своїм мотивом одночасної втечі від власної долі і пошуку її. Філософія кохання для головної героїні завжди нетривіальна, тому в збірці годі знайти фальшиво-улесливих гімнів для Афродіти : «Я не вірю в кохання (…), я не вірю в нюні під час розмови телефоном (…), не вірю, що героїні романів для домогосподарок закінчують у ту мить, коли до них ледь торкається рукавом якийсь герцог, граф чи принц».
Ліричне «ти» текстів Оксани – справжній калейдоскоп вдало прописаних образів. Героїні новел завжди звертаються до чоловічого ейдосу, який в окремих новелах конкретизується в інтертекстових Адамові, Зигмундові, Йосифові. Чоловічі образи переважно провокують конфлікт у текстах, що зрештою відображає архетипну погоню, в якій і чоловік, і жінка водночас почуваються і здобиччю, і хижаком.
Хоча кожна з новел сюжетно й ідейно є окремим цілісним текстом, не пов’язаним з іншими, та збірку спокійно можна визначити як повість у новелах. Трансформація образу свого роду «ліричної героїні» збірки простежується з першого тексту по останній. І якщо в новелах «Русалчин Великдень», «Секонд-хенд», «Татко» - головна героїня тільки починає осмислювати екзистенційно непрості питання, то вже в новелах «Некулінарія: роздуми про желе», «Кардіолог(і)я», «Курва» бачимо до кінця сформований образ зрілої жінки, багатої на різноманітний життєвий досвід.
Від щирої, відкритої, дівчинки до зрілої жінки-стерви до образу матері-годувальниці – така динаміка руху образів книги «Присутність» Оксани Борис.
Присутність – головний концепт книги Оксани Борис. Ця присутність чогось чи когось постійно наздоганяє героїню новел. У «Русалчиному великодні» героїня живе-не-живе, мириться-не-мириться з постійною присутністю смерті: «Я не хочу думати про смерть. Я не хочу думати, що хтось думає про смерть. Я не хочу, аби смерть думала про мене. Але певно, їй байдуже, що я там собі хочу чи думаю. Вона ходить праворуч мене, спостерігає, грається. Коли лягаю спати, вона тулиться збоку й рахує удари серця, може, уявляє, що то б’ється її» .
У більшості історій героїня Оксани Борис – це дитя природи. Такі новели пройняті взаємоприсутністю людини в природі й природи в людині: «Гори все дужче пхають у вікна скуйовджені снігові голови, схожі вже не на причепурених молодиць, а на зграю збожеволілих удів, які рвуть на собі волосся. Вони лізуть досередини, заглядають у всі закутки, шамкають сухими й порепаними від морозу губами. Ловлять мене, витягують із ліжка, ведуть під руки, як молоду, і зав’язують мені на голову білу хустку. Мені подобається, що я тепер із ними. Хоч із ким-небудь — але вже не сама. Мені подобається мій холод. Я росту й вивищуюся над всім і всіма, бачу свою хату, і ліс, і гори — усе нижче й нижче під собою» («Татко»). Такий космогонізм текстів Оксани Борис посилюється й акцентами на історичному зв’язку між жінкою-героїнею та її предками, що особливо чітко помітно в новелі «Спадок», де дівчина приймає відьомський дар під час смерті старої ворожки.
Єдність поколінь яскраво своєрідно відображено й у новелі «Коріння» (єдиний текст у книзі, де головним героєм є чоловік, а не жінка), присвяченій темі голодомору: «Але вони обросли мене, мов короста, мов кора, мов друга шкіра. Тому я знаю, що таке голод. Інколи мені хочеться вгризтися зубами в шматок сирого м’яса. Здається, ще секунда — і голова вибухне від дикого бажання щось жувати. Я став боятися людей. Більше навіть — боятися за людей. Іноді здається, що колись не зможу контролювати свій голод і перегризу комусь горлянку. Коли про це думаю, то відчуваю їхнє німе розуміння» .
І певно, єдина присутність, у якій так до кінця й не впевнена героїня – це присутність Бога. В одних текстах він завжди поруч («Щось торкається правого плеча — і мене засліплює. Зажмурюю очі. «Я й не зникав…» – «Секонд-хенд»), в інших – героїня заблукує високо в гори, шукаючи Його («Зникнення Адама»). У новелах «Курва», «Ти», «Людина, що стоїть на даху» та ін. героїні зовсім не до релігійних роздумів, а в оповіданні «Магда – твоя» центральним стає образ жінки, для якої важлива присутність зовсім не Творця, а тільки коханої людини: «Коли ти засинаєш на годину-дві, я стаю навколішки й молюся твоїй тіні, вдихаю, як ладан, твій сонний подих. Ти бог у мені, мій месія, якому я готова обмивати кожного вечора ноги й витирати їх своїм волоссям, ти — енергія, що росте в мені з кожним відчайдушним ударом серця, що наповнює по вінця простір мого «я» й обмежену гострими кутами малесеньку кімнату... Я цілую, як ікону, твоє чоло й засинаю, окутана теплом твого дихання» .
Ментальні історії Оксани Борис – це й «плачі» за не-присутністю: померлого малого брата Стефанка («Русалчин Великдень»), матері, яка раптово загинула й батька, який перестав бути батьком («Татко»), коханої людини («Зникнення Адама»), дитини, яка так і не народиться («Маленький хлопчик») тощо.
Цікавою є й тематична тональність останньої новели збірки «Присутність» Оксани Борис – тема платонічного кохання жінки до жінки. Напевне, у контексті всеохопної присутності, яку відчуває читач у книзі, доречним є і звернення до присутності жінки в жінці. Такий акцент на жіночності – своєрідна логічна крапка в людях і образах, які наповнили єство центрального образу збірки Оксани Борис – образу жінки.
Варто зауважити, що й текст новел книги виписаний напрочуд вдало, у стилістиці вбачається перо знавця слова, а стислість викладу новел не дозволяє відволіктися ані на хвилину. Пуанти-розв’язки новел майстерно сформовані та завжди перевершують очікування.
Коментарі
Останні події
- 09.01.2025|07:59«Книжка року’2024». Парад переможців: Короткі списки номінації «Обрії»
- 08.01.2025|08:18«Книжка року’2024». Парад переможців: Короткі списки номінації «Минувшина»
- 07.01.2025|08:20«Книжка року’2024». Парад переможців: Короткі списки номінації «Хрестоматія»
- 06.01.2025|23:16«Колір граната» повертається у кіно до Дня народження генія Параджанова
- 06.01.2025|23:13У «Видавництві 21» вийшла друком нова благодійна книжка письменника Андрія Мероника
- 06.01.2025|07:40«Книжка року’2024». Парад переможців: Короткі списки номінації «Дитяче свято»
- 03.01.2025|17:5814 січня Олег Скрипка зіграє Різдвяний концерт у Львові в межах туру “Щедрик”
- 31.12.2024|09:21Надія Мориквас: Якби не війна, я б написала про митця психологічний роман
- 30.12.2024|13:38«Літературний Чернігів»: КРІЗЬ ПРИЗМУ ЧАСУ
- 27.12.2024|15:35Український фільм «Редакція» вийшов онлайн на Netflix