Голден Колфілд давно чекав на мене. Так сталося, що цей культовий роман оминув мою увагу у тому віці, коли його зазвичай читають. Та «Ловець у житі» вперто чекав, ризикуючи залишитися непрочитаним через брак часу та відгуки знайомих на кшталт «очікували більшого», «нічого особливого». Та на відміну від вражень інших, мене певний час переповнювали емоції.

Роман, написаний у перше десятиріччя після ІІ Світової війни, мені здався сучасним: сміливі думки й погляди на життя, емоційна забарвленість викладу. Навіть не віриться, що Голден – це не той юнак із сусідньої квартири з повним комплектом потреб нинішнього підлітка.

Селінджер порушує у своєму романі безліч проблем, на які й досі ніхто не зважає – не вважає за потрібне зважати: непорозуміння між батьками й дітьми, класова та соціальна нерівність, тривожність першого справжнього кохання, побоювання бути собою або повне неприйняття себе. Читач, знайомлячись із твором, отримує відчуття, що Голден сидить навпроти у сусідньому кріслі і розмовляє до нього, читача.

Колфілд – хороша людина: він любить свою родину, дітей, людей. Він мріє створити свою сім’ю, намагається кохати і в цьому бути щирим. Взагалі, бажання підлітка виговоритися є безсумнівним: старий вчитель, сусід по кімнаті, дорожня  попутниця, монахині в кафе, теперішня-колишня дівчина, давній знайомий – із кожним Колфілд намагається поговорити щиро, але зустрічає лише нерозуміння або байдужість. Хоча, я б не сказала, що його співрозмовники до нього байдужі, бо кожен намагається дати хлопцю те, на що спроможний: пораду, співчуття. Та будь-яка людина, що опинилася у становищі Голдена «на межі», охоче приймає все за байдужість і тішиться цим. Колфілду хочеться поговорити саме для того, щоб вкотре знайти підтвердження своїй самотності, непотрібності. Наприклад, він до нестями хоче почути голос дівчини, яку справді кохає і яка б точно його зрозуміла, але… юнак дзвонить іншій і говорить з нею про любов.

Отже, перед читачем звичайний хлопець, який розуміє, що за всі слова потрібно відповідати, але відповідальність його лякає. Адже Джеймс, хвилинний знайомий Голдена, відповідав за свої слова і поплатився за це життям, і Колфілд це пам’ятає.

В персонажі, створеному Джеромом Селінджером, поєднуються ненависть і любов до людини, такі нормальні в його віці. Він «по чесному» філософські відповідає на безліч запитань, адже це процес становлення чоловіка. Можливо не кожна дитина під час дорослішання проходить низкою сумнівів, вагань і острахів, як Голден, але багато хто впізнає в ньому себе.

Якщо хтось скаже, що твір нічому хорошому не вчить, не вірте. Якими б не були вчинки головного персонажа, його стиль життя – це родина, діти, люди, кохання, толерантність і розуміння. Вижити, морально вижити – ось девіз ловця у житі!