Re: цензії

22.04.2024|Ігор Чорний
Розтікаючись мислію по древу
08.04.2024|Ігор Чорний
Злодії VS Революціонери: хто кращий?
Леді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
03.04.2024|Марта Мадій, літературознавиця
Фантасмагорія імперського пластиліну
28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень

Re:цензії

12.05.2016|07:46|Алла Рогашко

Ефект Елджернона - Гордона

Деніел Кіз. Квіти для Елджернона. Харків, Клуб сімейного дозвілля, 2014. - 304 ст.

Вражаюча книга з безліччю глибоких смислів, закладених у сюжет. Якби кожен чи принаймні кожний другий прочитав її, відчув посилання, котрі автор умістив у неї, наш світ став би кращим. Переконана в цьому. 
Вражає не лише доля головного героя – Чарлі, - котрий із розумово неповноцінного швидкими темпами перетворився на генія, завдяки ризикованому науковому експерименту. Книга "у всій красі" демонструє людські не найкращі якості. Безсердечність, зверхність, ницість, байдужість, слабкодухість, поверховість, підступність, жорстокість... та їх безліч, тих не-найліпших-якостей, на перелік яких потрібно безліч сторінок! Дехто приховує ці якості за масками, а дехто й не намагається, особливо, коли поряд – дурненька людина, котра не розуміє, що над нею знущаються і сміються, натомість вважає їх своїми друзями. Якщо чесно, мені чи не вперше під час читання хотілось ускочити в книгу і натовкти пики тим покидькам, які збиткувалися з нещасного Чарлі. А ще страшенно дратували батьки героя. Матір – бо кривдила беззахисну дитину, а батько – через мовчазну байдужість. Травми з дитинства накладають відбиток на все життя. Мені здається, якби люди мали щасливе дитинство в любові, без травм і образ, вони були б добрішими...
Безліч проблем людства, спричинених, власне, безліччю не-найліпших-якостей, - теж одне з важливих посилань, закладених автором у роман. Коли живеш, не особливо замислюючись над ними, наче й нічого. Проте коли занурюєшся в них, або ж раптом прозріваєш, прокидаєшся, наче зі сну, як це сталося з героєм – можна направду збожеволіти. Бо "правда життя", те страхіття, в котре (несвідомо?) занурило себе людство, дуже важко осмислити і сприйняти. А весь жах у тому, що змінити майже нічого не можна, бо навряд "кожен почне з себе", аби тим самим змінити світ на краще. Бо кожний звик озиратись на когось, відмовляючись подивитись на себе збоку, на свої власні помилки і вади. І це приголомшує. І героя, і мене, як читача. Бо занурившись у цю "правду життя", хочеться заволати на весь світ: люди, прокиньтеся, отямтеся, щось робіть із собою, зі своїм життям, будьте добрішими, кращими. Та чи почують люди, чи почує світ? 
Схиляюсь перед письменником за цю Книгу, котра, слава Богу, стала світовим бестселером: отже, її читає багато людей. А отже, надія Є.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери