І саме в ці святкові дні, коли українці збираються родинами, долаючи менші чи більші  відстані, щоб у колі сім´ї розговітися і похристосуватися, цікаво буде взяти до рук книжку  «Потяг надій та інші залізничні сполучення».

«Я повертався із постмодерного Заходу на домодерний Схід - тепер уже потягом для тубільців, де кондиціонери, зазвичай, не працюють, провідники звично хамлять, а прикордонники й митники по обидва боки кордону поводяться як обслуга концтаборів з багатолітнім стажем», - розповідає герой есею «Сарматський експрес» сучасного українського журналіста і письменника Миколи Рябчука. Гадаю, більшість закарпатців, прочитавши ці рядки, гірко усміхнуться. Саме про сучасні реалії та події столітньої давнини, пов´язані з залізницею, і розповідає ця книжка.

Антологія, що вийшла минулого року у   львівському видавництві «ВНТЛ-Класика», присвячена 150-річному ювілеєві першій на території сучасної України залізниці, яка у 1861 році сполучила Відень, Краків, Перемишль і Львів та  з якою пов´язувалися великі надії на модернізацію, поступ і культурно-цивілізаційний трансфер. Під однією обкладинкою зібрано «залізничні тексти» 28 українських, австрійських та польських письменників, що охоплюють час у понад сторіччя (Петер Розеґґер, Іван Франко, Франц Кафка, Карл Еміль Францоз, Богдан-Ігор Антонич, Йозеф Рот, Александер Рода Рода, Юліан Тувім, Александер Ґранах, Наталка Білоцерківець, Іван Малкович, Євгенія Кононенко, Юрко Іздрик, Віктор Неборак, Галина Петросаняк, Олександр Гаврош, Маріанна Кіяновська, Сергій Жадан та багато інших). Стильове, жанрове і тематичне розмаїття - від паротяга, що кладе край звичній патріархальній ідилії, до пристрастей у купе вагонів: антологія шкіцує «художню» історію залізниці, від її функції засобу сполучення до арени, на якій розігруються любовні і детективні інтерлюдії.

У передмові упорядник книжки літературознавець Тимофій Гаврилів зазначає, що історія залізниці значно давніша, ніж прийнято вважати. Вона починається задовго до 1825 року, коли в Лондоні було введено в експлуатацію першу громадську залізницю, і навіть не 1804-го, якого британський винахідник, інженер і машинобудівник Річард Тревітік склав перший у світі локомотив. Її історія сягає початку ХVІ сторіччя, якщо не раніше, коли почали активно використовувати візки на рейках, якими доправляли копалини. Виходячи з Англії, яку тодішня німецькомовна преса називала «матір´ю залізничного сполучення», модернізаційні імпульси невдовзі докотилися до глибин континенту. 1837 року запрацювала Північна залізниця - найважливіша колія Габсбурзької монархії.

Облаштування залізничного сполучення в Галичині відбулося одночасно з побудовою колій в інших краях монархії. Його передісторії присвячений документальний вступний есей доктора історичних наук Ігоря Жалоби. Так склалося, що 4 листопада 1861 року з Кракова до Львова прибув перший локомотив. «Галичину прикуто до цивілізованого Заходу», - повідомляла віденська преса. Через 4 роки відкрилася ще одна гілка - між Одесою й Балтою, містами на крайньому Південному Заході Російської імперії.

«Потяг надій та інші залізничні сполучення» - перша і наразі єдина книжка в українському літературному просторі, що пише історію залізничного сполучення мовою художніх текстів, чимало з яких устигли набути статусу не лише соковитої лектури, а й історичного документа, вони фіксують  сприйняття залізниці тоді, коли вона була ще геть молодим і модним засобом комунікації.

Поряд з галицькими, буковинськими, австрійськими та польськими авторами,  географію текстів поширено на Київ і Харків, на чудові «залізничні» вірші Наталки Білоцерківець, на «вокзальний» фрагмент Сергія Жадана. Наголос  поряд зі згаданою автентичністю та документальністю  зроблено на різножанровість, поетичність та тематичне розмаїття текстів.

Ця  антологія - не лише відгук на історичний факт відкриття залізничного сполучення в Галичині, а й  віддзеркалення історії інтимних і тим не менш бурхливих (або ж тим бурхливіших) взаємин між літературою і залізницею. У книжці йдеться  від  знайомства художників із локомотивом, з чого постала блискуча, високопоетична, одна з найкращих оповідок Івана Франка, або прекрасний вірш польського поета Юліана Тувіма, до знайомств чи/і самітництв  у купе вагонів, тягнених оспіваним у «Поки рушить поїзд» та «Паротяг» локомотивами; від  класичних, але від цього не менш драматичних жіночо-чоловічих любовних колізій, до парадоксальних, несподіваних розв´язок, від чеканні на потяг у замаскованій під достовірний репортаж вигаданій історії «Петро Федорак» німецькомовного белетриста Йозефа Рота до вражень від уже таки справжньої подорожі ужгородського журналіста й письменника Олександра Гавроша із Закарпаття на  Івано-Франківщину, що видаються важливими і в контексті сучасних подій, із погляду «залізничної» теми, від авторів ХІХ сторіччя до сучасних Іздрика, Кіяновської і Сняданко.  До того ж, більшість зібраних у книжці творів австрійських та польських авторів українською друкуються вперше.