Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
Re:цензії
Слідами української політичної еміграції
Український парламентаризм на еміграції. Державний центр УНР: документи і матеріали. 1920-1992 / упор. В.Яблонський. - К.: Вид-во імені Олени Теліги, 2012.- 840 с.
Перше враження від збірника документів «Український парламентаризм на еміграції. Державний центр УНР: документи і матеріали. 1920-1992» (упор. В.Яблонський), – це відчуття справедливості від встановлення певного історичного «балансу» між українським «материковим» книговиданням та українським видавничим «закордоном». Діяльність самвидаву на еміграції, видавництва «Смолоскип», журналу «Сучасність», українських осередків Мюнхена, Парижу, Праги, Нью-Йорку, Гарварду, всі ці томи, які можна віднайти у Фонді зарубіжної україніки ЦНБ ім. Вернадського, є прикладом того, що українську тематику довгий час «відкривав» для українських науковців «закордон». Видання в Україні документів української еміграції, зібраних «по крихтах» - можна тлумачити як віддавання боргів українським емігрантським колам, чи радше вже їхнім нащадкам на чужині.
Саме по собі не позбавлене частки смутку, явище еміграції провокує до роздумів на вічні теми. Послання до українського народу, що виголошувалися «звідти» (політичними діячами парламенту в екзилі), виглядають як послання «в нікуди». Ймовірно, із двох причин: по-перше, їхніми адресатами були одиниці, по-друге, самі листи-промови не надто реалістично оцінювали життя «материкової» України. Проте інтелектуальний доробок і досвід самоорганізації українських емігрантів – політиків, науковців, літераторів - з часом набирають особливої цінності.
Історики відзначають – деякі документи, що увійшли до збірника, є зразками своєрідного політичного провіденціалізму, вони чітко бачили майбутню політичну долю України. З іншого боку, в цих документах зустрічаються приклади подібності, майже тотожності, політичного пафосу громадських діячів 50-60-х років і сучасних націонал-демократів. Цей пафос існує поза темою спадковості українських традицій демократії, і провокує на певні запитання. Чи є предметом національної гордості актуальність визвольних гасел минулого, чи не змінилися засоби впливу на ситуацію, якщо сама ситуація давно вже є іншою?
І останнє – рукописи не горять, коли потрапляють до надійних рук упорядників і видавців. В іншому випадку – доля рукописів під загрозою. Ця загроза є реальністю сьогодні, коли суспільного розголосу набули «чутки» про спалення документів, що стосуються історії УПА у Львові, коли Державна архівна служба вносить на розгляд Верховної Ради законопроект, що дозволяє знищення документів, яким менше шістдесяти років, сьогодні, коли зрештою діяльність певних владних структур не заперечує можливості фальсифікації історії, а, можливо, їй сприяє. Тому залишається радіти, що документи-свідки діяльності еміграційного Державного центру УНР потрапили не до рук сучасних українських чиновників, а все ж таки зустріли на своєму шляху у вічність дбайливі руки науковців.
Коментарі
Останні події
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"