Тексти цього поета, і не тільки, мабуть, найближчі мені-як-читачеві і мені-як-досліднику. Це непересічна особистість і крапка. Далі про вірші... Поет діє за принципом живу-як-пишу і пишу-як-живу: «містика кредитування й інвестицій,/ Релігія купівель і продажів,/ Телебачення намірів...».

Ю.Завдський своїми текстами не намагається нікого ні в чому переконати. Цього разу він здивував мене, власне, віршами: з великими літерами на початку рядка, з розділовими знаками і головне - мінімум форми, максимум змісту. Для мене це був просто ефект очуднення (Шкловський). юрійзавадський дивувати вміє. У цій книзі, власне, конкретна поезія із помітним впливом мінімалізму концептуального мистецтва. Натхнення і мистецький посил однозначно  черпає у Тадеуша Ружевича.

Тексти цієї книги формують цілісну концепцію збірки, але разом з тим можуть цілком правомірно існувати окремо як тексти-фрагмент, як пазли, із яких потрібно скласти цілісну картинку. Збірку можна читати у будь-якому порядку. Хаос - своєрідний прийом Ю.Завадського. Він грається із своїм читачем вже не лише на мовному рівні: «довгий коридор із доґм і норм», але  і на рівні смисловому: «В моїй самотності - лискуча обгортка морозива/ Перекочується вітром». Автор конструює багатошаровий текст, де кожен крок прочитання відкриває  співіснування одиниць цілковито різних мовних рівнів.

Інтерпретаційну базу підібрати влучно практично неможливо. Юрій Завадський будує асоціативні ряди, його вірші -  суцільні коди, сув´язь асоціацій: «З сиреною пролітає карета швидкої,/ Залізні квіти вкрилися іржею,/ Об´їзні дороги - спіралі,/ Всесвіт - ніготь,/ Тріскає посередині й болісно кровоточить». Сьогодні, як казала С´юзен Зонтаґ, я проти інтерпретації. Останнє слово за читачем.

Ця книга, особисто для мене, звучить як компроміс Юрія Завадського із читачем. Тут він послаблює герметизм своїх текстів на користь герменевтичному читачеві: «Діалектизми потрібні як екстракт необхідності,/ Як дієвий антибіотик супроти семантичної порожнечі». Поет не відмовляється від свого прийому алюзії: «Молися, й тебе почують,/ Клени, й тебе почують, Присягай, і так далі». Кожен, вочевидь, читаючи рядки мимоволі згадав Біблію і подумав: а як ж там записано... А це ще одна родзинка Ю.Завадського - змусити читача мислити, шукати ключ до прочитання.

Збірка завершується цитатою по-завадськи: «One of these days/ I´m going to cut you into little pieces Pink Floyd». Цей тернопільський поет володіє надзвичайною енергетикою, яка передається в його віршах. Що тут ще скажеш?.. Най буде так)

P.S. Користуючись нагодою, хочу привітати Юрка із вступом до НСПУ. З роси і води, як то кажуть. І най буде все!