Re: цензії
- 31.01.2025|Олег СоловейЗалишатись живим
- 29.01.2025|Ігор ЗіньчукПрийняти себе, аби стати сильнішою
- 27.01.2025|Марія Назар, м.ТернопільКлючик до трансформації сердець
- 26.01.2025|Ігор ПавлюкМоя калинова сопілка...
- 23.01.2025|Ігор ЧорнийЖертва не винна
- 20.01.2025|Олександра СалійПароль: Маньо
- 16.01.2025|Ігор ЧорнийБориславу не до сміху
- 09.01.2025|Богдан СмолякПодвижництво, задокументоване серцем
- 07.01.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськВолодимир Полєк – жива енциклопедія
- 03.01.2025|Віктор ВербичОбітниця Олександра Ковча: «Любити, вірити, чекати»
Видавничі новинки
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
Re:цензії
Київ та кияни, яких вже нема
Дмитро Малаков . Ніби й не було війни … - К .: Грані – Т , 2009 . – 112 с . (Серія « De profundis »)
Наше «вічне» місто, як колись був свого часу і Рим, на початку 40-х років опинилося в руках нацистів… З болем усвідомлюєш, що могли накоїти окупанти на нашій рідній землі - вони могли спалити й підірвати вулиці, на яких ми живемо, парки, в яких любимо гуляти, пам’ятники (й постаті), якими пишаємось, церкви, у яких відпочиває наша душа – все дощенту знести, перетворити на попіл те, що роками будували талановиті майстри для людей!... Але наш стольний град витримав фашистську навалу…
За свідченнями істориків, радянські війська так само нашкодили Києву підірвавши Хрещатик та Успенський собор, які з часом були реконструйовані. Та все-таки значної шкоди завдали німці жителям міста: в Бабиному Яру було розстріляно понад 34 тисячі євреїв; 400 тисяч киян опинилися на окупованій території в складних життєвих умовах ; понад 100 тисяч (переважно молодь) вивезено на примусові роботи до Німеччини. Тільки вдуматися у ці цифри… Населення Києва з 930 тисяч мешканців напередодні війни – cкоротилося до 180 тисяч на 1943 рік.
Назва книжки взята із підпису під світлинами - «Ніби й не було війни», де гонведи засмагають на київському пляжі. Складно збагнути, чому Дмитро Малаков обрав саме цю назву до своєї книжки, але факт залишається фактом – Київ 1943-го року одна із найстрашніших cторінок в історії.
Світлини, вміщені в фотокнижці, належать угорському вояку (аноніму), який зафіксував на своїй фотоплівці окупований Київ. Частина фото присвячена іншим місцям (в Росії – Курськ, в Україні - Житомир, Львів, Харків, Бердичів тощо), все ж більшість знімків присвячені Києву у 1943 році, коли автор світлин мадяр - гонвед (з угорської «захисник Батьківщини»), перебував на цій території. Гонведи – назва збройних сил Угорщини, на той час вони були на боці німців. Звичайно, наше місто тут постає в зовсім іншому вигляді, а деякі споруди загубилися у часі й просторі назавжди. Німці прийшли в Київ, то встановили свої порядки в місті й змінили назви вулиць, площ, бульварів. Бульвар Шевченка в окупованому місті називався Ровноверштрасе (вулиця Рівненська – за напрямком), Національна філармонія була Німецьким домом, Хрещатик – вулиця Ейхгорна. Та це ще півбіди, бо життя «під німцями» можна було б назвати справжнім виживанням. В передмові до книжки Олесь Ільченко наводить такі спогади своїх рідних: «У двадцятих числах вересня 1941 року вийшов з ладу водогін, і кияни змушені були носити воду аж із Дніпра… У місто прийшов і голод. Восени першого року життя «при німцях» також із Дніпра кияни діставали затоплені мішки зі збіжжям. Проросле зерно пшениці, зіпсоване пшоно – все годилося для вживання. «Хліб» чи «коржі» робили з решток борошна, перемеленого картопляного лушпиння з додаванням гірких плодів київських каштанів». Такі умови існування, погодьтеся, не кожен здатний був витримати. Поряд з цими лихами, нацисти також винищували інші національні меншини: євреїв і циган. «Тривало й планомірне винищення євреїв та циган. У концтаборах тим часом утримувалися десятки тисяч приречених полонених… Двоюрідна сестра моєї бабусі – чорнява, схожа на справжнісіньку єврейку – мусила два роки просидіти в підвалі одного з будинків. Вона не сумнівалася, що німці, побачивши її й затаврувавши «юд!», неодмінно розстріляють». Ось такі свідчення терору проти населення у 1943 році.
Коментарі
Останні події
- 02.02.2025|19:56Духовна трійня Ігоря Павлюка
- 02.02.2025|19:16Оголошено конкурс на здобуття літературної премії імені Ірини Вільде 2025 року
- 30.01.2025|22:46Топ БараБуки: найкращі дитячі та підліткові видання 2024 року
- 22.01.2025|11:18Англійське чаювання з Генрі Маршем: говоримо, мотивуємо, донатимо
- 22.01.2025|11:16«Інше життя» від Христини Козловської вже в книгарнях-кав’ярнях та на сайті
- 22.01.2025|09:24«Основи» перевидають фотокнигу balcony chic Олександра Бурлаки, доповнену фотографіями з 2022–2024 років
- 20.01.2025|10:41Розпочинається прийом творів на VІI Всеукраїнський конкурс малої прози імені Івана Чендея
- 17.01.2025|11:04Топ БараБуки: короткий список найкращих дитячих і підліткових видань 2024 року
- 15.01.2025|10:48FRANKOPRIZE 2025: Комітет розпочав прийом заявок
- 12.01.2025|20:21Філософські есе Олега Кришталя крізь призму відгуків