У символічних мандрах ліричного героя у пошуках внутрішнього Світла через медитативне єднання з екстатичними імпульсами Душі Світу відбувається повернення до першоджерел одухотвореного буття. І твориться навдивовижу трепетний, світло-лагідний світ:

Вже нам іти. Цей синій-синій сад

Шепоче миродайно мову моря.

Голубки повертаються поволі

Зі снів далеких, із усіх надсад.

Заляже вечорова тиховодь –

І нас односять переплески смерку,

Твоя краса озвучує пташину,

І не стиха, і не стихає спів...

Легенький пензель – ніби очерет –

Гойдає любі тіні й голосіння.

Лілеї пахнуть. Ранок – синій-синій.

Та вже новий голубкам сниться лет...

Дмитро Чистяк. Надсадний сад: Поезії 2006–2011. – К.: Журнал «Радуга», 2012. Художнє оформлення Катерини Міщук. – 71 с.