Вони присвячені різнобічним тенденціям новітнього літературного процесу 1990 – 2000-х років: про життя в ЖЖ і ринкову культуру Майдану, премії, колонки і цензуру, слем, самвидав і верлібр, а також про сучасну критику з літературознавством і фемінізм з еротикою.

Автор пропонує оригінальне бачення соціокультурного побутування в Україні за принципом аналітичної геопоетики і посттоталітарної автогеографії. Тож у межах глав «Лікнеп», «Культпросвіта», «Губком», «Общепит» і «Медпункт» з «Пубдомом» уживаються як офіційні представники «незалежного» покоління, так і «двоюрідні» попутники сучукрліту: від Василя Герасим’юка, Оксани Забужко, Юрія Винничука, Юрія Андруховича – до Юрія Іздрика, Тараса Прохаська, Володимира Єшкілєва, а також Ірени Карпи, Софії Андрухович і Олександра Ушкалова, не минаючи Леоніда Кононовича, Павла Вольвача, Степана Процюка, Василя Махна, Анни Білої, Олега Солов´я. 

Ігор Бондар-Терещенко. Neoліт. – Луцьк: Твердиня, 2008. – 316 с.