Київ, Туруханів острів, 1943 рік, невідомий мадярський фотограф, який не мав жодних ідеологічних настанов і просто фотографував життя, зафіксував веселу компанію, що складається з тих, хто «прийшов» у це місто і жив тут «до приходу». Тобто – з окупантів і колаборантів.

Дмитро Малаков пояснює, коментує, тлумачить не лише сторінки архівної знахідки, – читач має змогу вдивитися в обличчя людей на старих світлинах, розглянути краєвиди й будинки Києва, якого вже немає. Ця унікальна книжка без ідеологічних кліше й педальованої риторики змінює уявлення про столицю України часів окупації, про стосунки людей, які пережили той час і ті обставини.

Дмитро Малаков. Ніби й не було війни… – К.:, Грані-Т, 2009. –  112 с. (Серія «De profundis»)