Re: цензії

22.04.2024|Ігор Чорний
Розтікаючись мислію по древу
08.04.2024|Ігор Чорний
Злодії VS Революціонери: хто кращий?
Леді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
03.04.2024|Марта Мадій, літературознавиця
Фантасмагорія імперського пластиліну
28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
Головна\Новини\Дитяча книга

Новини

11.05.2012|09:24|Буквоїд

Свен Нордквіст. «Коли Петсон сумує»

— Я в поганому гуморі й хочу мати спокій, — каже Петсон. Кіт Фіндус витріщає на дідуня Петсона очі.

Таким сердитим він його, певно, ще ніколи не бачив. «Я маю щось придумати, щоб розважити його», — думає Фіндус. — Може, підемо ловити рибу? — питає він. — Тобі знов стане весело. Та Петсон не хоче йти ловити рибу. Надворі холодно і мокро, до того ж йому треба перекопати картоплище й нарубати дров. Але Фіндус знає, як зробити, щоб у дідуня з’явився добрий гумор, і, можливо, він його таки змусить гратися, а не перекопувати картоплище. Бо це ж вам не якийсь там кіт, а Фіндус...

Коли Петсон сумує. Казка. Перекл. Галина Кирпа. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2012, 24. Серія: Пригоди Петсона і Фіндуса



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери