Re: цензії
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
- 10.11.2024|Євгенія ЮрченкоІ дивитися в приціл сльози планета
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Новини
Його високість Принц Львівський
Ще років з десять тому в пресі постійно траплялися нарікання на брак якісної сучасної української дитячої літератури. Мовляв, крім Тамари Коломієць чи Наталі Забіли й почитати нічого, а «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка протягом двадцяти років залишаються чи не єдиним пригодницьким бестселером.
Сьогодні ця інформація сприймається з певною недовірою (невже таке було?), оскільки за ці десять років саме дитяча література в Україні зробила колосальний стрибок уперед. Щороку видавництва, багато з яких почали спеціалізуватися виключно на дитячій літературі (що в часи кризи економічно виправдано: якщо для себе батьки ще подумають, купувати книжку чи ні, то власній дитині відмовляти гріх), презентують десятки розмаїтих, гарно оформлених, з яскравими малюнками, а подекуди навіть вишуканих книг для наймолодших читачів. І хоча якість текстів та малюнків буває теж різного рівня, в усьому цьому розмаїтому морі все частіше трапляються справжні знахідки.
Серед них – нова книга молодого донецького автора Олекси Росича «Отто, Принц Львівський», яка нещодавно побачила світ у «Видавництві Старого Лева». Книга розповідає про пригоди двох львівських школярів, які вирушили в мандри за посередництвом старого годинника, щоб розчаклувати загадкового Принца Отто, володаря країни Отландії, який, ні про що не здогадуючись, живе самотньо у львівській квартирі №9 що в будинку №7 по вулиці Старій, де ходить трамвай №12, під виглядом такого собі пана Ступки, що псує нерви всім мешканцям вищезгаданого будинку (а особливо – пані Гаркавій) своїм неймовірно гучним хропіням. Тут їм випаде нагода познайомитися із мудрим бібліотекарем Годо, його трішечки екзальтованою помічницею архіваріусом пані Берлусконі, злим і підступним Володарем Часу – Золотим Лордом, аптекарем паном Мазярем, який колись очолював Королівську Медичну Академію, добрим і щирим макаком Жору і пережити неймовірні перетворення людей на пам’ятники і навпаки, а головне – розбудити в людських серцях бажання боротися, опиратися злу, нехай іноді за це доведеться заплатити власним життям. Але навіть смерть не має влади над тим, хто віддав своє життя за іншого – таким людям дарується можливість, коли ніхто не бачить, виходити з каменя і прогулюватися вулицями нічного міста.
Загалом книжка вийшла надзвичайно захоплива, по-дитячому щира і щемлива, а ще – трішечки філософська. Бо за казковим антуражем тут порушуються далеко не дитячі проблеми: чи є межа підступності, жорстокості й цинізму тих, хто вважає себе сильними світу цього; до якої межі може опуститися людина, забувши про своє призначення на землі, і чи варта вона осуду; як можуть доступні кожному речі перетворитися для мешканів дитячого будинку на вершину мрій. Деякі епізоди напряму відносять нас до реалій сьогодення, як, наприклад, епізод, коли Северин та Любко потрапляють до країни Макакії, де найулюбленіша розвага місцевих жителів – спостерігати в цирку за виступом дресированих… людей. При чому, автор має свою точку зору про потенційні можливості людських індивідуумів: «Повір мені, брате, для нашої справи треба купувати найдорожчий товар – політиків. Це найкращий різновид людей. Ця людська каста ідеально адаптується. Вона найкраще піддається дресурі! При чому, якщо людина – політик, то тут уже зовсім не важливо, до якої національності вона належить. Ця каста людей просто створена для цирків та для мистецтва дресури! Вони одразу стають рачки, їх навіть не треба цьому вчити! Вже на другий день занять вони такі номери починають видавати, що публіка в захваті!».
«Отто, Принц Львівський» - дебют Олекси Росича в жанрі дитячої літератури. Досі він був більше відомий як автор кіносценаріїв (свого часу його «Останній забій», перероблений пізніше з кіносценарію на повість, отримав першу премію конкурсу «Коронація слова») та гостро соціальної прози. Однак, як зізнався сам автор, дійсність останнім часом стає настільки жахливою, що описати її можна лише вдаючись до завуальованої мови казкової оповіді з багатьма натяками та підтекстами. А далі, як то кажуть – sapienti sat.
Ще однією немподіванкою казки є надзвичайний львівський дух, який безпомильно вгадується в кожному рядку «Отто». Бо тільки у Львові може жити такий собі пан Ступка, який усе життя пропрацював у трамвайному депо і вважав себе найщасливішою людиною, тільки у Львові можна зустріти старого аптекаря пана Мазяра, тільки у Львові щотижня трамвай може зупинятися біля будинку водія, і всі пасажири терпляче очікуватимуть, доки пан водій розбереться з поведінкою свого шибеника-синка. І навіть не віриться, що сам автор – корінний донеччанин.
А, може, справа вся у львівських льодяниках? Як, ви ще досі не знаєте, що таке львівські льодяники? Тоді мерщій розгорніть «Отто, Принца Львівського». Не пошкодуєте.
Коментарі
Останні події
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року