Завантажити

кмітливий, але цупкий у досягненні поставленої мети. Йому також не вистачає… рішучості. Як він зніяковів, після моїх слів про необхідність створення авіакатастрофи у майбутньому. Однак, поки що попрацюємо з ним разом. А потім подивимось. У мене будуть сотні, тисячі, мільйони, мільярди вірних мені, і тільки мені виконавців. Я буду володіти всім світом. Усі разом взяті наполеони, гітлери та сталіни — молекули перед майбутнім володарем світу”.
;
;
;
;
/*-------------------------------------40----------------------------------*/
;
Шнейдер звик, що Рой чи хтось інший з його партнерів завжди мовчки правив машиною. Це дозволяло йому продумувати деталі наступної власної поведінки та поведінки усієї групи. Крім того, група стомилась: позначилась і шалена гонка по дорогах України, і постійна напруга в очікуванні можливих протидій конкурентів та місцевих міліціонерів.
Хоч тепер вони їхали без якихось перешкод, однак керівникові групи дошкуляв водій Володимир. Він балакав всю дорогу, цікавився роботою СБУ і задавав багато запитань. Шнейдеру доводилось відволікатись від продумування власних планів і іноді розповідати напіввигадані історії з власної практики, приписуючи їх українській розвідці.
Але одночасно він відчував полегшення: поїздка доходила кінця. Вже можна було слухати прикарпатські радіостанції, які повідомляли про скоре завершення пошуків загиблих в авіакатастрофі американців. Повідомляли також, що у зв’язку з великою кількістю загиблих дозволено було прийняти участь у пошуках американським воякам з іншого літака.
— Хоч і чужі, але шкода людей, — дивлячись на дорогу звернувся до Шнейдера Володимир. — Глупа смерть.
— Так, — той погодився з ним. — А до речі, як далеко звідси місце катастрофи?
— Кілометрів з двадцять, — відповів водій і показав напрям рухом руки. — Отам, приблизно через десять кілометрів буде поворот прямо туди.
— Цікаво, чи багато охоронних постів навколо місця катастрофи?
— Не знаю, але, гадаю, що виставлено тільки декілька постів: по одному на кожному напрямі, щоб направляти машини в об’їзд.
— Я теж так думаю.
“Настав час розстатися з балакучим водієм, — подумав Шнейдер. — як тільки доїдемо до того повороту, в машині однією людиною стане менше. Треба його убрати — нам свідків не потрібно”.
“Ні, нікого убирати не потрібно. Це наказ. Спілкуватись тільки подумки”.
“Наказ зрозумів”.
“Добре. Продовжуйте їхати”.
Цього разу прокинувся Анатолій. Це він скористався трохи раніше набутим досвідом по концентрації зусиль хлопців і відвернув небажаний розвиток подій.
“Всім агентам суворо запам’ятати: у подальшому при наказі зробити ін’єкцію ви повинні тільки імітувати цей процес. Як зрозуміли?”
“Буде виконано”.
Приблизно за кілометр до охоронної зони місця падіння літака водій зупинив мікроавтобус.
— Далі не можна, — сказав він. — Охоронна зона.
“Всім вийти. Вантаж винести”.
Вийшов водій і американські агенти, які обережно винесли хлопців та їхнє обладнання.
“Водію. Сідайте в машину та рухайтесь на Львів. Ви нічого особистого не пам’ятаєте, їхали як завжди, просто довелось зробити невеличкий крюк через авіакатастрофу.”
Мікроавтобус м’яко рушив у зворотному напрямку.
“Американцям. Вважати всім, що водія ліквідовано”.
;
;
/*-------------------------------------41----------------------------------*/
;
У кабінеті прем’єр-міністра було затишно.
— Пане прем’єре, — мемуне пильно подивився на свого співбесідника: той ще не знав, що йому доведеться вислухати. — Ситуація дуже серйозна. На цей час у нас є певні підстави вважати, що американці переправляють цікавлячі нас об’єкти до США. Ми, відверто скажу, не встигли управитись.
Керівник розвідки замовчав, набрав носом повітря і продовжив.
— Однак не все втрачено. Існує план. План досить ризикований. І найбільший ризик в тому, що до цього часу ми нічим подібним не займались.
— Будь ласка, конкретніше, — прем’єр відчув, що мемуне намагається підняти вагу питання.
— Нам потрібно перенести дії на територію США. Більше того, ці дії повинні бути активними. Ми повинні захопити цих хлопців у тому місці, де їх будуть переховувати. Якщо буде потрібно, то, навіть, у штаб-квартирі ЦРУ.
— Гадаю, що ви добре розумієте на що ви нас штовхаєте.
— У тому й справа, пане прем’єре, що дуже добре розумію. Але і ви зрозумійте: тотальний вплив на людей вартий усього. Ізраїль просто не має права поступатись. Можливо це буде виглядати і смішно, але вищі сили, — він подивився вгору, — вчасно попередили нас. І як би це не звучало, у мене таке відчуття, що вони нас не покинуть.
— Не думав, що колись, а тим більше, з вуст такого суворого прагматика я почую таке…
— Розумію вас. Пару тижнів тому моя реакція була б точно такою. А тепер конкретно про план. Ми повинні направити до США якнайбільше наших агентів. До того, більшу частину з них повинні складати агенти з бойовим досвідом. Нам нічого іншого не залишається, як організувати широкомасштабну військову

читати