Завантажити

разів на місяць мотаюсь! Вожу човників з Кіровограда до Львова. Зазвичай по три, чотири чоловіки, — він озирнувся та трохи понизив голос. — А зараз їду на спецзамовлення. У Львові на мене вже чекає знайома з товаром. Зателефонувала мені. Говорить, що дуже багато набрала. І ось я їду… Шкода, що не встиг знайти попутників...
;
/*Човники — сучасна назва торговців, які курсують між місцями дрібногуртової закупівлі товарів та місцем продажу.*/
;
Він посміхнувся і розвів руками.
— Ось і Петро! — сказав Шнейдер. — А я бачу, що ви поспішаєте…
— Не те слово, поспішаю, лечу… — перебив його чорнявий водій і підбіг до Роя.
— Але все одно з пальним треба бути акуратним, — керівник виразно подивився на Роя.
Той ствердно кивнув і вони направились до червоного авто.
Шнейдер підійшов до “Фольксвагена”, зазирнув всередину, а потім поліз до кишені, дістав якесь посвідчення, підійшов до балакучого водія і сказав:
— Не хвилюйтесь. Я капітан СБУ Дерев’янко. Ми зараз виконуємо дуже важливе завдання пов’язане з корупцією. Транспортуємо до Львова членів однієї банди. Нас переслідують, і нам вкрай необхідно заплутати сліди. Треба змінити машину, тому ми вимушені тимчасово скористатись вашою машиною. Не хвилюйтесь, напрямок вашого руху залишиться тим же. Усе відбувається в рамках закону. По прибутті до Львова ми забезпечимо вас всіма необхідними документами…
;
/*СБУ — Служба Безпеки України.*/
;
— Та я просто приватний підприємець, — ніяково посміхнувся водій. — Ніяких таких документів мені і не потрібно…
— Ну, от і згода, — і собі посміхнувся Шнейдер. Ми перенесемо наш вантаж до вашого авто. До речі, заправимо вам все наше пальне. Петре, займись, будь ласка, бензином.
— А чому ви одразу не сказали, що з СБУ? — запитав чорнявий водій.
— Маленька перевірка, — поблажливо відповів Шнейдер. — Невідомо хто міг бути в машині. А нам, погодьтеся, немає сенсу зайвий раз викриватися, бо можна нарватися на небезпеку.
— Зрозумів, — погодився водій.
Керівник групи почав тим часом стиха видавати розпорядження.
— Лейтенанте Толочко! — звернувся він до Рея. — Петре! Передай Терещенку та Корчичу наказ негайно перенести бандитів до “Фолькса”. А нашу машину, — він показав напрям, — сховайте серед дерев.
— А ви, пане, не хвилюйтесь, — Шнейдер повернувся до водія. — До речі, як вас звуть?
— Володимиром… Мене тут всі на трасі знають, — стурбовано повторив водій.
— Ще одне. Не мені вам розповідати про ситуацію на дорогах. Тому для усіх перевіряючих — ми звичайнісінькі човники, які ідуть до Львова. Наші документи в порядку. Домовились?
Володя кивнув на знак згоди.
І вже через кілька хвилин майже вся група агентів швидко рухалась в західному напрямку.
Водій, який спочатку був дещо вражений перебігом подій, тепер заспокоївся: “Здається, хлопці дійсно зі служби безпеки”.
;
;
/*-------------------------------------39----------------------------------*/
;
Вільям Годріч нервував: ніколи він не був так близько до здійснення своїх самих найсміливіших мрій.
Він звик нікому не довіряти. Нікому, крім, зрозуміло, себе. Життя в жорстокому світі, де кожен сам за себе, навчило його саме цьому. А ще життя навчило його також тому, що великі плани одинаками не робляться. Для здійснення великої мети потрібна команда. Це непокоїло його. За всі роки роботи йому так і не вдалося повірити комусь настільки, щоб можна було спільно працювати, не озираючись навколо.
Він відчував, що йому випав саме той єдиний випадок, коли він зможе стати найголовнішим. Найголовнішим в світі.
За будь-яку ціну.
“На даному етапі, — думав він, неквапливо ходячі по кабінету, — треба негайно доставити сюди винахідників цього ефекту. Неодмінно треба буде ізолювати, або усунути всіх тих, хто захоче прийняти участь у розробці “матеріалу”. І, наостанок, вичавити з цього “матеріалу” геть усе, що вони можуть та знають.
За будь-яку ціну.
Треба підготуватись до всіх можливих несподіванок. Наприклад, на заваді може стати ЦРУ: довелось же мати контакти з їхніми агентами. Але я щось поспішаю — мені ще й досі доводиться мати справу з ними. Гадаю, що інші наші розвідувальні служби не встигнуть втрутитись.
Ізраїльтяни? Так, це відчутна проблема. По-перше вони встигли досить багато узнати. По-друге, вони одразу оцінили всю важливість справи і одразу рішуче почали діяти. Зараз вони позаду, але ні в якому разі їх не можна випускати з поля зору — вони можуть продовжувати діяти і далі: справа варта того.
Президент. Цього типа необхідно м’яко відсторонити від справи. Давати інформацію, зрозуміло, буду, але з запізненням, під виглядом перевірки, і обмежену, не треба дуже обтяжувати даними “державного мужа”. Все це тільки до часу “Д”. Того самого моменту, коли я, і тільки я зможу керувати світом”.
Годріч зупинився біля свого крісла, трохи постояв і сів у нього.
“Команда. Її немає, хоч на цьому етапі вона мені вкрай необхідна. Вірних людей немає. Є вправний виконавець Джош. Що ж… Не дуже

читати