Завантажити

Олександр зрозумів, що Вадим чомусь не хоче говорити багато при незнайомих.
— А й справді, — посміхнувся він до незнайомки. — Щось я вирішив нас перехвалити. До речі, а вас як звуть.
— Ніна, — вона чомусь показала Сашкові своє нерозгорнуте посвідчення, яке і досі тримала в руці.
— Досить рідке ім’я…
З кухні вийшли Анатолій і перевіряючий.
— Усе в порядку, — мужчина ховав до невеличкої сумки помазок. Він звернувся до своєї супутниці: “Можна йти далі”.
— Я ж говорив — нас нещодавно перевіряли, все в повному порядку.
— Вибачте, що потурбували, але самі розумієте, служба є служба, — розвів руками перевіряючий.
Жінка піднялась.
— Спасибі за невеличкий відпочинок.
— Нема за що, — повторив стандартну фразу Сашко.
Незнайомці вийшли. Анатолій зачинив за ними двері.
— Щось вони мені не сподобались, — сказав Вадим.
— Мені теж, — погодився з ним Анатолій.
— Та що ви, — сказав Олександр. — Досить приємна жіночка…
— Хай з ними… Так на чому ми зупинились? — конкретизував питання Віктор.
— Анатолій щось хотів запропонувати, — підказав Віктор.
Толик здивовано подивився на Віктора. А потім згадав: “Я хотів додати… Якщо, наприклад, злочин зчинила група злочинців, то до прижиттєвого ув’язнення засуджується вся така група. Однак, коли хтось із цієї групи не має на собі крові, або його силою примусили зробити щось злочинне, то він може отримати інший строк. Не прижиттєвий…
— Якщо викриє співучасників… — догадався Віктор.
— Тобто вигідніше донести… — підсумував Анатолій.
— Зараз це виглядає саме так. Але з часом, при зменшенні кількості злочинів така пропозиція відпаде сама собою…
;
;
/*-------------------------------------32----------------------------------*/
;
Фальшиві перевіряючі поквапливо вийшли з офісу невеличкої фірми. Звичайні працівники служби міськгазу піднялись би вище, на другий поверх, а ці попрямували подалі від під’їзду.
— Упевнена, що це саме ті, хто нам потрібен, — тихо сказала жінка своєму супутникові. — Я вже встигла трохи їх “промацати”: сфера діяльності — розробка та впровадження електронних саморобок. А коли один із них хотів сказати трохи більше, то другий одразу згорнув розмову під приводом комерційної таємниці.
— Подивись на їхній офіс: комп’ютер, осцилограф, багато інших приборів. Це справжня лабораторія.
— Згоден. Дуже вже багато збігів. Негайно зв’язуємось з базою. Детально розберемось на місці.
Вони підійшли до іншого будинку і сіли на край лавки біля під’їзду, так щоб їх ніхто не міг почути. Але навіть якби хтось і почув, то він все одно нічого не зрозумів би, бо чоловік дістав із кишені стільникового телефону, набрав номер і сказав лише одну фразу: “Можна виїжджати.”
Для американського агента, який виконував функції координатора, в той час коли інші агенти “працювали в полі”, це означало, що треба повідомити усіх агентів про загальний збір на заздалегідь визначеному місці — операція підходить до завершального етапу.
Тим часом агенти “Моссад”, не маючи свіжої інформації від свого агента, напружено працювали над усіма можливими напрямками пошуків. Одним із таких напрямків було “вирахування” “незвичних” зареєстрованих фірм. Тобто тих, в уставах яких значились нестандартні види діяльності.
В очікуванні прибуття обіцяних додаткових сил, групи, які залишились діяти в Маріуполі, під різними приводами діставали інформацію від податківців та службовців із місцевого міськвиконкому. П’ять хвилин тому до штаб-квартири “Моссад” було відправлено повідомлення про впроваджувальну фірму “Допомога”. Таким чином ізраїльська розвідка майже одночасно з американцями “вийшла” на хлопців.
Крім того, раз на годину вони простежували переміщення конкурентів: отримували дані від радіомаячків, встановлених на легковиках американців. І якраз зараз стало відомо, що всі авто конкурентів сконцентровано за юридичною адресою невеличкої фірми.
Але двоє американців вже стукали у двері офісу. Ще двоє розмістились на вході у під’їзд, четверо знаходились між першим та другим поверхами. Остання двійка контролювала територію двора біля дому.
Анатолій відчинив двері.
— Вибачте, але вже майже вісімнадцять годин, кінець роботи — подивився він на годинник і додав. — Будь ласка, зайдіть завтра.
— Вибачте і ви, — відповів один із прибулих. — Ми з податкової міліції. Позачергова перевірка діяльності вашої фірми. Ось посвідчення.
— Проходьте, — Анатолій неохоче відійшов від двері і крикнув до офісу: “Хлопці, підготуйте журнал для чергових перевіряючих. Дочекались перевірки на кінець дня. Податкова міліція.”
— Прошу підготувати всі документи, що стосуються діяльності фірми, — владно сказав другий з прибулих, входячи до кімнати.
Олександр направився до шафи з паперами.
— А які вас більше цікавлять? — лагідно посміхаючись, запитав він і протягнув журнал перевірок. — Будь ласка, розпишіться та вкажіть причину перевірки.
— Зараз, —- відповів перший та поліз до кишені. Раптом він закашлявся та

читати