
Електронна бібліотека/Проза
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
тільки можливістю вижити за рахунок іншого, зрозуміло, слабшого. З течією часу, і, особливо, з винаходом системи грошових відносин, місто сильних зайняли хитріші, розумніші. Марк Твен сформулював, що в “політичних суспільствах право визначати, що є Справедливість, належить виключно Силі”. Тобто, суб’єктивне поняття визначається поняттям об’єктивним. Зараз ми можемо додати, що об’єктивна сила керується суб’єктивним розумом.
Хитрі і розумні, визнаючи свою фізичну слабкість, систематизували недовіру у законах, які, у свою чергу, породили бюрократизм: самодостатній механізм доведення будь-якої нормальної ідеї до абсурду. Усі гори паперу, які нібито покликані виводити на чисту воду різних шахраїв, усі суди та прокуратури, кінець-кінцем “уся королівська рать”, нездатні протиставити нічого тому, ім’я чому є — гроші.
І саме ті проти кого нібито направлена система державної недовіри, тобто всілякі шахраї та злодії, саме вони і користуються її вадами. Більше того, механізми влади дають їм можливість формувати ті самі закони за якими живе теперішнє суспільство.
“Хоч кому вручи владу і вона неодмінно виявиться в гнобленні”.
Гнобителів — небагато, а гноблених — безліч. І такий розподіл вважається справедливим “тому що це встановлено законами і конституціями”.
Недовіра породила великий державницький інститут — начальництво. Він, як іржа, роз’їдає будь-яке суспільство. При будь-якому наглядачі відсутня плідна колективна робота. З’являються спокуси поживитися за рахунок інших.
Начальники, виникши внаслідок недовіри в процесі суспільної праці, були призвані відповідати за виконання певних доручень, однак в реальності вони всіляко намагаються уникнути відповідальності. Кращим виявляється не той, хто справді може забезпечити ефективну колективну роботу, а той, хто може справніше звітувати.
Величезні кошти йдуть на забезпечення невідривних від начальництва атрибутів: кабінету, секретарки, службового автомобіля. Однак, вже сьогодні віртуальний офіс, тобто один загальний секретаріат може ефективно обслуговувати кілька десятків начальників; віртуальний кабінет може замінити кілька звичайних, а авто взагалі можна викликати з загального гаражу і не дуже дорогу модель: “Таврії” цілком вистачить.
Люди не можуть бути начальниками, бо помикати іншими це уділ біороботів. Всі ці бюрократо-чиновнико-начальники майже майже як люди: чорні кулі недовірливих душ стукаються між собою, здіймаючи пустий гуркіт псевдодіяльності. Їхню сутність вірно підмітив Кліффорд Саймак.
;
/*Саймак Кліффорд (1904-1988) — письменник-фантаст, автор багатьох творів, серед яких “Майже як люди”, “Кільце навкруги Сонця”.*/
;
Бюрократ — власне є звичайним біороботом: він повинен виконувати раз і назавжди заведену для нього програму. Примітивне програмування великих мас дозволяє керувати ними без великих проблем. Тому так сильно розвинутий вектор направленості на біороботизм у західному кіномистецтві. Можна говорити про усвідомлене оббовдурення населення, що досягло рівня, коли обиватель може повірити у що завгодно. Якщо далі так піде, через декілька десятиріч більшість цілковито перестане розрізняти правду і кривду. Помаленьку руйнується історична база людства: спотворюються справжні міфи — Геракл-Іолай, створюються штучно вигадані — Зена-Габріела, численні борці з демонічними силами заполонюють найефективніший інструмент ідеологічного впливу — телебачення. Йде свідома орієнтація на прагнення сексу. Не забувають про і про любов — “п’ятий елемент” роботів.
Тільки довіра, а не так звана любов є справжнім “п’ятим елементом”. Любов, по великому рахунку, є різновидом довіри. Точніше — це стан душі викликаний безпричинною довірою.
Роботи не можуть зрозуміти головного: людиною стаєш не тоді, коли сам себе нею вважаєш, а тоді, коли всі інші визнають в тобі людину.
Безпричинна зухвалість біоробота — це свого роду компенсація приниженого стану. Ступінь власного приниження прямо пропорційна капосності вчинку і отриманої зловтіхи: чим більше зловтіха, тим більше самоприниження.
“Хамство біоробота походить від нестачі самоповаги.”
З цього моменту кожен робот має знати, що хамською поведінкою він показує всім, і, насамперед, самому собі, свою нікчемність.
Але ніяка капость не проходить безслідно у ПсиВсесвіті.
“Закон збереженні псиенергії: спричинене зло неодмінно буде компенсоване.”
Дехто з біороботів, інстинктивно відчуваючи нестачу довіри, наївно вважає, що довіру можна купити. Вони купують собак. І в деякій мірі це спрацьовує. Але потрібен баланс у вигляді взаємодовіри. Тваринна доброта не є повноцінною довірою.
Корінний перелом в суспільному сумлінні наступить, коли у взаємовідносинах усіх членів суспільства запанує повне довір’я. Вектор розвитку спрямований таким чином, що з кожним кроком на шляху свого розвитку людство наближається до того часу, коли ця мета буде досягнута.
Зараз модно паплюжити такі форми суспільного життя як соціалізм і тим паче комунізм. Але ж світ ще ніколи не бачив
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року