Завантажити

тільки можливістю вижити за рахунок іншого, зрозуміло, слабшого. З течією часу, і, особливо, з винаходом системи грошових відносин, місто сильних зайняли хитріші, розумніші. Марк Твен сформулював, що в “політичних суспільствах право визначати, що є Справедливість, належить виключно Силі”. Тобто, суб’єктивне поняття визначається поняттям об’єктивним. Зараз ми можемо додати, що об’єктивна сила керується суб’єктивним розумом.
Хитрі і розумні, визнаючи свою фізичну слабкість, систематизували недовіру у законах, які, у свою чергу, породили бюрократизм: самодостатній механізм доведення будь-якої нормальної ідеї до абсурду. Усі гори паперу, які нібито покликані виводити на чисту воду різних шахраїв, усі суди та прокуратури, кінець-кінцем “уся королівська рать”, нездатні протиставити нічого тому, ім’я чому є — гроші.
І саме ті проти кого нібито направлена система державної недовіри, тобто всілякі шахраї та злодії, саме вони і користуються її вадами. Більше того, механізми влади дають їм можливість формувати ті самі закони за якими живе теперішнє суспільство.
“Хоч кому вручи владу і вона неодмінно виявиться в гнобленні”.
Гнобителів — небагато, а гноблених — безліч. І такий розподіл вважається справедливим “тому що це встановлено законами і конституціями”.
Недовіра породила великий державницький інститут — начальництво. Він, як іржа, роз’їдає будь-яке суспільство. При будь-якому наглядачі відсутня плідна колективна робота. З’являються спокуси поживитися за рахунок інших.
Начальники, виникши внаслідок недовіри в процесі суспільної праці, були призвані відповідати за виконання певних доручень, однак в реальності вони всіляко намагаються уникнути відповідальності. Кращим виявляється не той, хто справді може забезпечити ефективну колективну роботу, а той, хто може справніше звітувати.
Величезні кошти йдуть на забезпечення невідривних від начальництва атрибутів: кабінету, секретарки, службового автомобіля. Однак, вже сьогодні віртуальний офіс, тобто один загальний секретаріат може ефективно обслуговувати кілька десятків начальників; віртуальний кабінет може замінити кілька звичайних, а авто взагалі можна викликати з загального гаражу і не дуже дорогу модель: “Таврії” цілком вистачить.
Люди не можуть бути начальниками, бо помикати іншими це уділ біороботів. Всі ці бюрократо-чиновнико-начальники майже майже як люди: чорні кулі недовірливих душ стукаються між собою, здіймаючи пустий гуркіт псевдодіяльності. Їхню сутність вірно підмітив Кліффорд Саймак.
;
/*Саймак Кліффорд (1904-1988) — письменник-фантаст, автор багатьох творів, серед яких “Майже як люди”, “Кільце навкруги Сонця”.*/
;
Бюрократ — власне є звичайним біороботом: він повинен виконувати раз і назавжди заведену для нього програму. Примітивне програмування великих мас дозволяє керувати ними без великих проблем. Тому так сильно розвинутий вектор направленості на біороботизм у західному кіномистецтві. Можна говорити про усвідомлене оббовдурення населення, що досягло рівня, коли обиватель може повірити у що завгодно. Якщо далі так піде, через декілька десятиріч більшість цілковито перестане розрізняти правду і кривду. Помаленьку руйнується історична база людства: спотворюються справжні міфи — Геракл-Іолай, створюються штучно вигадані — Зена-Габріела, численні борці з демонічними силами заполонюють найефективніший інструмент ідеологічного впливу — телебачення. Йде свідома орієнтація на прагнення сексу. Не забувають про і про любов — “п’ятий елемент” роботів.
Тільки довіра, а не так звана любов є справжнім “п’ятим елементом”. Любов, по великому рахунку, є різновидом довіри. Точніше — це стан душі викликаний безпричинною довірою.
Роботи не можуть зрозуміти головного: людиною стаєш не тоді, коли сам себе нею вважаєш, а тоді, коли всі інші визнають в тобі людину.
Безпричинна зухвалість біоробота — це свого роду компенсація приниженого стану. Ступінь власного приниження прямо пропорційна капосності вчинку і отриманої зловтіхи: чим більше зловтіха, тим більше самоприниження.
“Хамство біоробота походить від нестачі самоповаги.”
З цього моменту кожен робот має знати, що хамською поведінкою він показує всім, і, насамперед, самому собі, свою нікчемність.
Але ніяка капость не проходить безслідно у ПсиВсесвіті.
“Закон збереженні псиенергії: спричинене зло неодмінно буде компенсоване.”
Дехто з біороботів, інстинктивно відчуваючи нестачу довіри, наївно вважає, що довіру можна купити. Вони купують собак. І в деякій мірі це спрацьовує. Але потрібен баланс у вигляді взаємодовіри. Тваринна доброта не є повноцінною довірою.
Корінний перелом в суспільному сумлінні наступить, коли у взаємовідносинах усіх членів суспільства запанує повне довір’я. Вектор розвитку спрямований таким чином, що з кожним кроком на шляху свого розвитку людство наближається до того часу, коли ця мета буде досягнута.
Зараз модно паплюжити такі форми суспільного життя як соціалізм і тим паче комунізм. Але ж світ ще ніколи не бачив

читати